Слухай свое тiло – найкращого друга у всьому свiтi
Лiз Бурбо


Давно мрiете змiнити свое життя, але щось стае на завадi? Рiч у тiм, що ви просто не слухаете свое тiло та нехтуете його потребами. Для того щоб навчитися тлумачити знаки, уникати захворювань та негативних думок, Лiз Бурбо пропонуе низку простих вправ i медитацiй. Змiцнивши здоров’я ментального, емоцiйного й фiзичного тiл, ви зможете перепрограмувати свiдомiсть i нарештi стати тими, ким завжди мрiяли бути.





Лiз Бурбо

Слухай свое тiло – найкращого друга у всьому свiтi





Подяки


Вiд усього серця я вдячна кожному i кожнiй, хто виявив менi довiру й пiдтримку пiд час написання цiеi книжки.

Щиро дякую людям, якi менi допомогли видати першу версiю 1987 року, це Денiз Трепанье, П’ер Надо, Одет Пелетье, Лiза Клiмузко, Данiель Тюркот, Лiз Фоте та Едiт Поль.

Також дуже дякую за допомогу в роботi над новим виданням Мiшель Сен-Жак i Наталi Терiо.

Особлива подяка Жан-П’еровi Ганьону, директоровi нашого видавництва LES ЕDITIONS ETC, який незмiнно присутнiй поруч i надихае на видання всiх моiх творiв.

Окрiм того, дякую Монiцi Шилдс, керiвницi школи «Слухай свое тiло», яка завжди стае на мiй бiк у безлiчi великих i дрiбних справ.

Окремо дякую всiм тим читачам, яким ця книжка допомагае поширювати почуття любовi на всiй Землi.

Свою роботу я присвячуюбатькам, братам i сестрам, моiм двом чоловiкам i трьом дiткам, завдяки яким я стiльки всього навчилася. Сьогоднi, як i ранiше, я не перестаюосягати таемницi iстинноi любовi.




Передне слово


Ця книжка, яку ти тримаеш у руках, написана спецiально для тебе. Можливо, ти обрав ii пiдсвiдомо, але, сподiваюся, вона змiнить якiсть твого життя.

Хай яка причина, що спонукала тебе взятися за читання цього твору, будь певен: скоро на цих сторiнках ми неодмiнно потоваришуемо. Ти обрав мене – i тепер я завжди буду поруч.

Тож я дозволю собi звертатися до тебе на «ти», щоб почуватися ближче. Як друг, мое найбiльше бажання – допомогти тобi. Отже, я спробую дати вiдповiдi на твоi запитання, показати орiентири й вiдкрити все багатство, яким ти володiеш всерединi себе.

Хай там як, але це неможливо буде зробити без твоеi участi. Якщо ти просто збираешся прочитати цю книжку i потiм прикрасити нею свою книжкову полицю, це означатиме, що ти вiдмовляешся допомогти собi. Вирiшувати тобi, й краще не затягувати.

Мiй метод простий. Тобi потрiбно уважно прочитати кожний роздiл i за потреби застосувати на практицi запропонований матерiал у своему життi. Пiсля кожного роздiлу я пропоную зробити декiлька вправ. Якщо ти як слiд виконаеш всi поради й технiки, то дуже скоро з радiстю пересвiдчишся в iхнiй ефективностi.

Книга пропонуе результат тривалих пошукiв, дослiджень та особистих спостережень, якi я здiйснювала протягом сорока рокiв. Я випробувала всi викладенi тут методи на собi. Я дiстала стiльки щастя та радостi, що зрештою вирiшила подiлитися цими великими законами життя з iншими, почала навчати й написала чимало книг.

Нинi завдяки цьому вченню тисячi людей змiнили свое життя, навчаючись вiдкривати себе, дедалi бiльше вiдчуваючи внутрiшнiй мир i злагоду, якi вони вважали недосяжними.

Отож я тобi бажаю з користю i задоволенням провести цей час усерединi себе. Роби це з тим темпом, який зручний тобi, але не потрiбно перестрибувати жодного етапу, й побачиш: тебе чекають неймовiрнi вiдкриття!

З любов’ю,








    Лiз Бурбо




Пролог


Я вирiшила запропонувати перероблену та доповнену версiю цiеi книги з нагоди ii 25-лiтнього iснування. Справдi, перше видання побачило свiт у 1987 роцi, й останнiми роками я вiдчувала потребу зробити деякi корективи. За чверть столiття було продано близько 800 тис. примiрникiв, книжка була перекладена 19 мовами.

Утiм, я все ж таки прагнула зберегти первiсну структуру, узгоджуючи ii вiдповiдно до сучасних методик школи «Слухай свое тiло». Безумовно, впродовж усiх цих рокiв було зроблено чимало нових вiдкриттiв, якими я хочу тепер подiлитися з тобою. Але основа вчення залишаеться незмiнною. За цi довгi роки з’явилися додатковi методи, якi допомагають краще донести змiст учення, зробити його ще ефективнiшим для застосування.

Вiд часу появи першого видання вийшла ще двадцять одна книжка; всi вони дозволяють скласти комплексне розумiння мого вчення.




Перша частина. Великi закони життя





Роздiл 1. Першорядна мета кожноi людини


Ти, мабуть, уже неодноразово зупинявся й замислювався, що ж ти робиш тут на Землi? Яка твоя мета як людини? Насправдi дуже багато людей цього не знають!

Утiм, вiдповiдь доволi проста. Всi ми у цьому свiтi маемо однакову мету, один сенс iснування: РОЗВИВАТИСЯ, ЩОБ УСВІДОМИТИ, ХТО МИ Є.

Усе, що називаеться ЖИТТЯ, мае зростати. Тiльки поглянь навколо себе. Щойно квiтка чи дерево припиняють зростати або розвиватися, вони марнiють i зрештою всихають. Те саме вiдбуваеться i з людським створiнням. Кожен iндивiд мае зростати й просуватися вперед у своему розвитку. Зростати для людини означае насамперед «зростати внутрiшньо». Якщо фiзичне тiло перестае зростати в дорослому вiцi, то душа твоя безупинно зростае протягом усього твого життя.

Але що це означае – «зростати»? Насправдi вже ІСУС дав нам потрiбне розумiння, й ми можемо тепер виразити це максимально просто такими словами: двi головнi iстини людини – це ЛЮБИТИ й мати ВІРУ. Здаеться, що в цьому твердженнi немае нiчого складного, але поки людина зосереджуеться на тому, що створюе собi всiлякi проблеми, цi двi iстини залишаться для неi незбагненними.

ІСУС, ця видатна особистiсть, прийшов на Землю на початку попередньоi ери – ери Риб, i, на жаль, потрiбно було близько двох тисячолiть, перш нiж його вчення почали сприймати в усiй повнотi. Щоб краще жити вже за новоi ери, що розпочинаеться тепер, – ери Водолiя, – яка приносить нам необхiдну енергiю для розумного життя, нам усiм треба навчитися любити.

Кажуть, що коли людина повнiстю навчиться любити себе так, як свого ближнього, тодi вона зумiе приборкати матерiю й iснування на Землi для неi бiльше не буде едино можливим i вимушеним варiантом.

Потрiбно розглядати Землю як самодостатне створiння, що мае душу i свою особистiсть. А отже, вона теж мае за мету розвиток. Кожне створiння людське слiд вважати живою клiтиною Землi, точнiсiнько так само, як твое тiло складаеться з мiльярдiв живих клiтин. Якщо кожна з твоiх клiтин здорова, то й тiло твое здорове, i жити тобi з ним буде приемно. Те саме стосуеться й Землi.

Кожен iндивiд мае завдання очиститися, пiдтримувати себе у фiзичному, ментальному та емоцiйному здоров’i, як будь-якому розумному та духовному створiнню. За такоi умови мiж усiма запануе гармонiя i Земля стане мiсцем, сповненим любовi, миру i щастя.

Ти е тут на Землi, щоб турбуватися про власний розвиток, а iншим належить турбуватися про свiй. Отож не потрiбно витрачати свою дорогоцiнну енергiю на те, щоб судити iнших, намагатися пiдпорядкувати iх своiй волi або ж навiть жити iхнiм життям. Насправдi ти опинився на Землi лише заради себе.

На сторiнках цiеi книжки ти познайомишся з методами, способами та iнструментами, якi дозволять тобi стати ГОСПОДАРЕМ свого життя. Мiрою того, як ти змiцнюватимеш вiру в свою внутрiшню силу i велику любов у собi, ти вивiльниш таку енергiю, що твоi стосунки зi своiм середовищем, а також iз собою, повнiстю трансформуються i твое життя змiниться на краще.

Сила Землi, як i сила суспiльства, вимiрюеться вiдповiдно до найслабшого iндивiда, так само як ланцюг перевiряеться на мiць за його найслабшою ланкою.

Багато хто стверджуе, що Земля в усiх своiх аспектах вiдчутно еволюцiонувала за останнi сто рокiв. Це не так i хибно, але слiд розумiти, що йдеться насамперед про еволюцiю фiзичну, матерiальну, а не духовну. Куди нас тягне така еволюцiя? Роззирнiмося навколо: безупинно зростае кiлькiсть фармацевтичних компанiй, лiкарень, в’язниць i притулкiв. Люди дедалi частiше хворiють, i число нових хвороб щороку збiльшуеться. Засоби масовоi iнформацii (телебачення, радiо, газети, кiно тощо) мало не щодень повiдомляють про якiсь жахiття… Невже це вiдображення розумноi еволюцii? Або здорового суспiльства? Сучасна людина мае всi пiдстави бути незадоволеною.

Можливо, ти вiдчуваеш цю незадоволенiсть у цей момент, у твоему теперiшньому життi. Без сумнiву, це спонукало тебе взятися за цю книжку. Ти вiдчуваеш внутрiшню порожнечу, яку постiйно намагаешся заповнити. Але чи шукаеш ти там, де треба? Потрiбно шукати не довкола, а радше зазирнути всередину себе. Саме там мiститься твiй найкращий друг – твiй внутрiшнiй БОГ. Вiн там, щоб спрямувати тебе, порадити, допомогти.

Сподiваюся, що впродовж цiеi книги ти по-справжньому вiдкриеш ЙОГО й вiдчуеш його присутнiсть крiзь справи i вчинки. За цей час ти пiзнаеш, що з ЙОГО вiчною силою ти зможеш здiйснити все, що хочеш у життi.

Напевно ти поцiкавишся: «Якщо все так просто, чому ж це незбагненно? Знаючи, що людина здатна все це зробити, все це здiйснити, чому ж небагато тих, кому це вдаеться?»

Справдi, це питання не позбавлене сенсу. Тепер на Землi залишилось дуже мало людей, хто повнiстю господар свого життя… Але не зневiрюйся, адже ти починаеш потроху прокидатися. Люди дедалi частiше ставлять правильнi запитання, прагнуть iти вперед, краще усвiдомлюють, що можливе iнше життя. Йдеться про настання новоi епохи духовностi. Але заглибитися в себе ой як непросто. З одного боку, в людинi непомiрно роздуте ii его, що охопило практично все, а з iншого боку, людинi лячно вiдкрити в собi якогось монстра!

Звiдки береться цей страх? Вiн може походити вiд здобутоi освiти чи ще звiдкись, можливо, навiть з попереднього життя. Але менше з тим – час залишити минуле позаду себе. Насправдi минуле вже вiдбуло свое, його не можна змiнити. Найцiннiший момент – це мить, яку ти переживаеш тут i тепер. А майбутне залежить тiльки вiд тебе, вiд твоiх думок у теперiшньому часi.

Якщо ти лише розпочинаеш свiй шлях у розвитку своеi особистостi, я мушу попередити тебе, що деяка iнформацiя в цiй книзi може вразити тебе до глибини душi. Також можливо, що в тебе з’явиться враження, нiби зрушили з мiсця самi засновки твого ества, що все може розвалитися на частини. Але не хвилюйся. То лише iлюзiя. Таке потрясiння свiдчить про те, що у твоему внутрiшньому свiтi вiдбуваються змiни, що ти вирiшив здiйснити кардинальне прибирання, щоб покращити якiсть свого життя.

Уважнiше прислухаючись до власних думок, вiдвiдуючи лекцii, семiнари або читаючи книги, ти вiдчуваеш особисте зростання i тим самим прагнеш до еволюцii та очищення. Якщо ти хочеш, щоб твое життя покращилося, потрiбно здiйснити певнi дii. Їх регулярне виконання приведе до бажаного очищення. Порiвняймо це зi склянкою брудноi води, в яку поступово, дуже повiльно наливають кришталево чисту воду. Мало-помалу, якщо не припиняти цю процедуру, вода очиститься й ти матимеш ясну, чисту й добру воду. Якраз це й вiдбуваеться в тобi, коли ти берешся за особистий розвиток. Тобi може здатися, що проблем стало значно бiльше, що твiй свiт захитався, але, знову ж таки, це лише iлюзiя. Рiч у тiм, що ти стаеш бiльш свiдомим. Скажи собi, що твоi зусилля в будь-якому разi не пропадуть намарно.

Людський рiд не перестае зростати, як i все iнше, що живе на цiй Землi. Дерево пускае корiння завдяки маленькому зернятку, що потрапило в грунт. Воно живе в темрявi, вологостi та холодi, оточене безлiччю iнших пiдземних форм життя. Попри все, i не вiдаючи анi того, що вiдбуваеться, анi того, чому його нездоланно тягне до сонця i свiтла. Зерня не занурюеться ще бiльше в землю – навпаки, пiднiмаеться, звiльняеться вiд оболонки, пробиваеться крiзь шар землi, щоб вийти на свiтло. Коли йому це вдалося, воно починае рости й стае деревом.

Те саме стосуеться i кожного з нас. На жаль, багато хто на цiй Землi застрягае на стадii маленького зерняти в темрявi. Цi люди не знають, що iснуе щось iнше; однi не можуть побачити, а iншi вiдмовляються це зробити. Коли iм говорять про свiтло або навiть показують його, вони все одно не вiрять, що воно iснуе. Для них так i не склалося розумiння, хто вони насправдi, немае чiткого усвiдомлення, якою великою силою вони володiють.

Натомiсть, людина, яка вирiшила взятися за свiй саморозвиток, поступово усвiдомлюе необхiднiсть «виходу з землi». Вона починае помiчати проблиски свiтла, тягнеться до нього. Що вище вона пiднiмаеться, то краще вiдчувае тепло та променi цього свiтла – завдяки любовi. Що вище вона опиняеться понад землею, то свiтлiше й теплiше почуваеться така людина.

Як будь-кому, хто став на шлях особистого розвитку, тобi випаде також пережити i складнi моменти, коли ти дозволиш своему его контролювати тебе. Ми всi проходимо цими етапами. Часом непросто погодитися з тим, що iншi мають рацiю, а не ти, як i визнати, що чужi вiдповiдi та поради заслуговують на те, щоб до них прислухатися. Радше нам хочеться змiнити iх на пiдтвердження наших власних переконань. Але це перешкода, яку слiд подолати. Справа варта свiчок! Що певнiш нам вдаеться контролювати свое его, то краще ми контролюемо й свою поведiнку, а також i зовнiшнi обставини. Цi зусилля дозволять тобi пiднятися до бажаного свiтла й щастя.

Особисте зростання схоже на загоення тiлесного поранення. Щоб прискорити одужання, зазвичай застосовують антисептик, засiб проти зараження, який часто-густо спричиняе ще сильнiший бiль, нiж сама рана. Але ж ми знаемо, що цей бiль – частина процесу загоення. Вже за кiлька хвилин лiки подiють на благо – i рана почне затягуватися. Те саме вiдбуваеться, коли ми звертаемося до свого внутрiшнього свiту, де ми теж починаемо зростати, очищатися, пiзнавати себе. І тут бiль справдi вiдчутний, але вiн тимчасовий, врештi-решт, вiн обернеться на благо.

Якщо ти почуваешся кепсько чи навiть вiдчуваеш тривалий фiзичний бiль, це ознака того, що ти опираешся, тебе оповивають сумнiви, ти вагаешся щодо того, а чи не покинути все це взагалi. Якщо ти скажеш менi, що тобi бракуе добрих стосункiв, любовi й здоров’я, що ти потребуеш грошей, яких тобi вiчно не вистачае, я запитаю тебе: «Якщо в твоему життi все так кепсько, то що тобi втрачати, чим ти ризикуеш? Отож припини опиратися, вiдпусти, не тримайся фанатично за те, що маеш. Скажи собi, що тiльки виграеш вiд того, що спробуеш щось нове, щось iнше. Немае нiякого сумнiву, що ти дуже скоро вiдчуеш зрушення в твоему життi й значно зменшиться бiль. Непоступливим, упертюхам завжди випадае страждати найбiльше. Що затятiше ти опираешся, то глибший вiдчуваеш бiль. Те, чому ти маеш звичку чинити опiр, зазвичай повторюеться з тобою знову й знову. Ти, безперечно, вже не раз упевнився в цьому на власному досвiдi.

Безсумнiвно, що схильнiсть чинити опiр особливо виявляють люди з сильним характером. Їм доведеться в якомусь розумiннi працювати над собою вдвiчi бiльше, але й винагорода буде не меншою. Наразi найважливiше для тебе – це ти сам. Не сходь зi свого шляху, не вiдступай, щодня здобувай свою невеличку перемогу й мало-помалу ти побачиш, як реалiзуеться в життi все тобою задумане.

У цiй книзi я часто вживатиму слово БОГ, а також згадуватиму деякi уривки з учення ІСУСА, але май на увазi, що моя мета тут не обговорювати релiгiю. Насправдi на увесь свiт е лише одна релiгiя: любов до себей до свого ближнього, прийняття себе таприйняття iнших такими, якi вони е. Ти не можеш заперечити БОГА, бо, як усе суще на Землi, ти е одним з ЙОГО проявiв.

Щоб стати володарем свого життя, ти маеш бути бiльш свiдомим. Рiвень людськоi свiдомостi за наших часiв настiльки слабкий, що люди здебiльшого насправдi й не знають, що говорять, роблять i думають; свiдомiсть нiбито рухаеться машинально. Скiльки разiв на день тобi доводилося ставити запитання, перш нiж дiяти чи говорити? Сьогоднi пора вже ставати бiльш усвiдомленим.

Усе, що ти сприймаеш чуттями, усе, що ти бачиш на власнi очi, усе, що чуеш вухами, часто е iлюзiею, опосередкованою твоiм его. Реальнiсть – це те, що вiдбуваеться в невидимому свiтi, у свiтi думки. Перш нiж вiн стане видимим, усе мае пройти через невидимий план. Ти вже збагнув, що на Землi немае нiчого, що не було б спершу уявою, думкою або мрiею? І цiею великою силою володiють усi люди.

Творчостi немае в мiнеральному, рослинному та тваринному свiтi. По-справжньому може творити в цьому свiтi едине створiння – людина. Звiсно, тварини створюють щось на кшталт гнiзд, рiзних схованок, але вони роблять це iнстинктивно, щоб вижити i розмножитися, а не усвiдомлено, як людина. Остання досягла вищого рiвня свiдомостi, нiж три згаданi свiти: вона усвiдомлюе iснування БОГА – великоi сили, яка ii породила i до якоi вона повернеться. Нинi iй належить звернутися до п’ятого за рахунком свiту – сфери божественного.

Це i мае на увазi твердження, мовляв, людина створена за образом i подобою БОГА. ВІН створив Землю i все, що iснуе в космосi. Як вияв БОГА ти сам е БОГОМ у своему ествi. Щоб усвiдомити цю iстину, ти маеш передусiм змiнити свое розумiння, що таке БОГ. Ідеться не про персонажа, а радше про творчу енергiю, що виявляе себе через тебе i наявна в усьому, що живе на цiй планетi. До теперiшнього часу ти найчастiше витрачав цю енергiю на творення чогось протилежного до того, що хотiв. Теперможеш творити у цьому свiтi все,що бажаеш. Чому ж ти не робив цього до цього часу? А тому, що ти не вiрив у таку можливiсть. Ось величезна помилка людей – не вiрити у власнi сили.

Мiрою того, як ти починаеш здiйснювати акти вiри, сприймати надзвичайнi речi, тобi вiдкриваеться й значення всього цього. Ти також осягаеш глибинний сенс ось чого: людина —це те,що вона думаей у що вiрить.

Думка е образ, який ми проектуемо в невидимий свiт. Створюючи цей образ i насичуючи його своею силою, ти поступово даеш йому життя, збагачуеш почуттями та емоцiями. Зрештою, думка робиться видимою у фiзичному планi. Схожим чином дiють i закони космосу. Дотримуючись iх, ти можеш здiйснити будь-яке бажання. Ти починаеш з ментального плану (уявляючи його), потiм переходиш до емоцiйного плану (вiдчуваючи, нiби воно вже тут), потiм до фiзичного плану (виконуючи дii). Але перш нiж розпочати, ти маеш досягти усвiдомлення. Ранiше ти мислив настiльки несвiдомо, що провокував силу-силенну речей, яких не бажав i якi були доволi неприемнi й шкiдливi для тебе. До того ж ти нiчого не доможешся, перекладаючи провину на iнших. Іншi тут геть нi до чого. Єдиний, хто вiдповiдальний за те, що вiдбуваешся, це ти сам.

Визнай iдею, що ти сам матерiалiзував те, що сталося – щось корисне чи нi, – i що ти володiеш великою силою. Хiба не дивовижно усвiдомлювати, що ти можеш використовувати свою енергiю i силу в таке рiчище, в якому з тобою трапляються тiльки приемнi речi?

Руки опускаються вiд самоi думки, нiби все, що трапляеться з тобою у цьому свiтi, спричинене зовнiшнiм впливом. Якщо ти почуваешся нещасним i вважаеш, що за це вiдповiдальнi iншi, ти маеш запастися терпiнням, поки у них не змiниться настрiй, ставлення або поведiнка, адже тiльки тодi ти нiбито зможеш також почуватися краще! І якщо ти хворiеш i покладаеш за це провину на iнших (спадковiсть, слабке здоров’я, погана погода тощо), то потребуеш ще бiльше терпiти й чекати, поки зовнiшнi обставини змiняться i ти зможеш видужати. Чи довго доведеться тобi ось так чекати? Чи не краще творити й самому керувати життям?

Подумай про це – потрiбно лише кiлька секунд, щоб уявити себе щасливою людиною, i твое тiло невдовзi це вiдчуе. Так само потрiбно лише кiлька секунд, щоб ствердити: «Я бiдний i нещасний, нiхто мене не любить» – i твое щастя негайно випурхне й зникне вiд самого початку цiеi думки. Потрiбна одна мить, щоб урвати смiх, щоб засудити чи полюбити. Ти бачиш, за якусь одну мить вiд тебе залежить, як змiнюеться твое життя. Ти твориш свое життя вiдповiдно до того, що ти вирiшуеш побачити крiзь своi фiзичнi очi, тимчасом як ти маеш навчитися дивитися серцем.

Шукай красу позаду потворностi, любов або добрi намiри – позаду критики. Так ти зробиш важливий крок до усвiдомлення. Справжня еволюцiя означае ставати духовним створiнням. Бутидуховним полягае в тому, щоб бачити й вiдчувати БОГА повсюдно. Божественний розум хоче, щоб ми всi були щасливi. Тепер ми маемо шанс отримати бiльше необхiдноi допомоги, щоб жити i розвиватися в цьому розумi – i це завдяки новiй епосi, в яку ми входимо.

Що означае розумне життя? Це життя, в якому ми застосовуемо тiльки те, що нам корисне i приемне. Любов, свiдомiстьi почуття вiдповiдальностi – це тi найкращi засоби, що роблять наше життя справдi розумним. Цi теми ми неодноразово обговоримо протягом усiеi цiеi книги.

Зупинися на кiлька хвилин i придивися уважнiше всередину себе: якi думки виникають найчастiше протягом дня? Чи доводиться тобi регулярно повторювати: «мiй головний бiль», «мiй бiль у спинi», «моя проблема»? Бачиш, ти придiляеш цьому стiльки уваги, докладаеш стiльки енергii, що твоi болi нiкуди не зникають. Ми стаемо тим, про що думаемо, – не забувай про це! Коли для тебе самого думки позбавленi сенсу, врештi-решт, нестерпним стае саме життя.

Про що ти говориш у товариствi друзiв або людей, яких ти любиш? Скаржишся на своi проблеми чи намагаешся знайти з них вихiд? А що ти робиш у моменти вiдпочинку? Обираеш телепередачi, якi тебе чогось навчають, чи затримуешся на фiльмах, якi викликають у тебе емоцii суму, тривоги, страху чи пожадання? Скажи собi, що життя на екранi викривлюе реальнiсть. І що ти читаеш? Статтi, якi тобi допомагають i збагачують свiдомiсть, чи новини, повнi нещасних випадкiв? Ти стаеш усiм тим, чому ти дозволяеш проникати у твою свiдомiсть i пiдсвiдомiсть.

На цiй Землi ти не для того, щоб жити в багатствi чи бiдностi, популярностi чи невiдомостi, й не для того, щоб ходити на роботу чи бути безробiтним. Ти на Землi для того, щоб «бути», тобто для того, щоб розвивати свою iндивiдуальнiсть, свое вище я. Бiльшiсть людей надто зосередженi на своiй персонi. Персона – це те, що видно ззовнi, личина, яку сприймають iншi. Потрiбно поступово перетворити цю персону, щоб наблизитися до власноi iндивiдуальностi.

Нижче я пропоную низку вправ, про якi згадувала в передмовi. Ти знайдеш iх пiсля кожного роздiлу. Якщо ти справдi хочеш дати собi якомога бiльше шансiв покращити якiсть життя, я дуже раджу тобi придiлити iм особливу увагу.



Вправи на засвоення цього роздiлу



1) Напиши на аркушi паперу те, що тобi запам’яталося з твоiх вчинкiв протягом останнього тижня, а саме:

• Усе те, що ти виконав усвiдомлено саме для себе, – таке, що допомогло тобi почуватися краще, пiзнати себе i вiдчути щасливим.

• Те, що ти зробив для iнших, занотовуючи, чи було це зроблено з власноi волi, чи щось тебе пiдштовхнуло дiяти саме так, а не iнакше. Наприклад, не хотiлося почувати себе винним або щось викликало страх.

• Напиши iмена всiх, кого ти критикував або засуджував за щось протягом тижня, чиi вчинки або вислови не сподобалися i ти хотiв би, щоб цi люди сказали чи зробили iнакше. Це можуть бути й ситуацii, якi ти критикував уголос або подумки.

• Загалом, напиши все, що пригадуеш.

2) На цьому етапi я тобi особливо рекомендую щоразу, коли ти опинишся наодинцi зi своiми думками, повторювати таку афiрмацiю, поки не вiдчуеш себе готовим до другого роздiлу:


Я – ВИЯВ БОГА, Я – БОГ, А ОТЖЕ, Я МОЖУ СТВОРИТИ ВСЕ, ЩО ХОЧУ, І ВСЕРЕДИНІ СЕБЕ МОЖУ ДОСЯГНУТИ ВЕЛИКОГО МИРУ І ВЕЛИКОЇ СИЛИ




Роздiл 2. Свiдомiсть, пiдсвiдомiсть i надсвiдомiсть


Тепер, коли ти завершив вправу з першого роздiлу, я смiю сподiватися, що пiд час роботи над ii усвiдомленням ти збагнув чимало речей про себе самого.

Напевне тобi багато разiв спадало на думку, що якiсь речi в життi ти робиш несвiдомо й протягом одного дня вже не можеш пригадати своiх вчинкiв, деяких слiв або думок. Без сумнiву, щось тобi доводилось робити i для iнших, не запитуючи себе, чи приемно це тобi, а чи справдi воно вiдповiдае потребам iнших. Але не треба занадто побиватися через це.

На цiлий свiт у середньому 90 % людей дiють, говорять, мiркують i вiдчувають несвiдомо i лише 10 % людей роблять це свiдомо. Дивно, чи не так? А це означае, що ти збуваеш 90% свого часу на день, дiючи, говорячи й думаючи машинально, заледве усвiдомлюючи те, що ти вiдчуваеш. Ми спробуемо разом змiнити рiвень твоеi усвiдомленостi, адже це посутньо важливо бути свiдомим своiх думок, учинкiв, слiв i вiдчуттiв, якщо ти хочеш мати те, чого бажаеш, i стати тiею людиною, якою прагнеш стати.

Частина твого ментального тiла, що зветься «пiдсвiдомiстю», безпосередньо впливае на дiлянку сонячного сплетiння, що розташована мiж пупом i дiлянкою серця. Все, що фiксуе твоя пiдсвiдомiсть, дiе на твоi емоцii, якi, своею чергою, впливають на твою манеру щось робити.

Стверджують, що пiдсвiдомiсть здатна сприймати до десятка тисяч повiдомлень на день, зокрема у випадку активноi людини, яка мешкае у великому мiстi. Пiдсвiдомiсть схожа на потужний комп’ютер у твоему тiлi, який рееструе все, що вiдбуваеться в твоему життi. Вiд моменту зачаття, тобто за дев’ять мiсяцiв до твого народження, твоя пiдсвiдомiсть уже записувала все, що лунало навколо, те, що можна було бачити, чути й сприйняти органами чуттiв, хай це було свiдомо чи нi.

Ось приклад того, на що здатна твоя пiдсвiдомiсть: коли ти на шляху до мiсця роботи, вона вхоплюе кожен дорожнiй знак, рекламу, перехожих, назви вулиць, кольори, звуки та навiть запахи… зрештою, все, що сприйняли твоi органи чуття. Пiдсвiдомiсть робить цю роботу всупереч волi, адже твiй рiвень свiдомостi поки ще недостатньо високий, щоб ти мiг осягнути все одразу. Пiдсвiдомiсть мае за мету завжди приходити тобi на допомогу, пiдтримати, щоб ти не втратив глузд! Вона скидаеться в чомусь на запобiжний клапан. Пiдсвiдомiсть – це та частина тебе, що не розмiрковуе. Вона просто визбируе i приймае геть усе на своему шляху, немовби комп’ютер, що рееструе данi.

Власне, такий принцип роботи й калькулятора: якщо ти даси йому завдання розв’язати рiвняння 4 x 4, але набереш 3 x 4, вiн вiдповiсть 12, бо не може здогадатися, що ти припустився помилки. Вiн дiстае команди в тому виглядi, в якому iх задають. Твоя пiдсвiдомiсть працюе точнiсiнько так само. Вона записуе все, що в неi потрапляе, i змушуе тебе дiяти вiдповiдно, впливаючи на твоi думки без твого вiдома. Скiльки разiв ти проходив повз один i той самий рекламний стенд, що закликав придбати нову марку мила, а потiм ти купував його, навiть не усвiдомлюючи, що на тебе вплинули! Ти просто пiддався на своерiдний гiпноз. Твоя пiдсвiдомiсть пiдчепила вiдповiдне повiдомлення, й ось несподiвано ти хочеш спробувати нову марку мила. На Землi таких гiпнотичних засобiв сила-силенна: з-посеред найбiльш потужних – телебачення.

Люди не усвiдомлюють усiеi кiлькостi iнформацii, яку вони охоплюють, а також – до яких наслiдкiв можуть призвести цi повiдомлення. Ось чому так важливо бути бiльш пильним стосовно того, що може проникнути в твою пiдсвiдомiсть. Вона ж бо служить тобi, а не комусь iншому. Їй невiдомi поняття добра чи зла. Вона не тямить рiзницi мiж тим, що тобi корисно, а що нi. Вона просто виконуе команди, надаючи в твое розпорядження всi результати, якi iй передаються i якi вона отримала. Тому, якщо через зовнiшнi подразники ти постiйно вiдчуваеш страх або якщо ти оточений людьми, якi здебiльшого наснажуються чимось страхiтливим i негативним, ти реагуватимеш аналогiчно. Твоi негативнi думки пiдсвiдомiсть записуе i неминуче повертае тобi iх назад. І ось ти знову оповитий негативними думами. Пiдсвiдомiсть знову й знову iх захоплюе i повертае тобi… Це немов замкнене коло.

Чи вiдомо тобi, що, навiть коли ти просто слухаеш радiо в машинi або вдома, тебе можуть охопити сумнiви i занепокоення? Ти займаешся своiми справами й нiби геть не зосереджуеш уваги на тому, що розповiдають по радiо, однак кожне слово непомiтно заринае в твою пiдсвiдомiсть. Вона дiе завжди в такий спосiб: пiдхоплюе якраз останню iнформацiю, яку чуе або яку iй сповiстили. Так, пiдсвiдомiсть можна порiвняти з водiем таксi, а твоi думки – це ти, пасажир на задньому сидiннi. Ти просиш водiя вiдвезти тебе на вулицю Папiно, будинок 8662. Автiвка вирушае за вказаною адресою. Водiй потребуе, щоб твоi вказiвки були якомога точнiшими. Але за кiлька хвилин ти розумiеш, що помилився адресою i вулиця насправдi називаеться Сен-Денi, а не Папiно. Водiй змiнюе маршрут, щоб уже дiстатися до iншоi точки призначення. Як i цей водiй таксi, твоя пiдсвiдомiсть виконуе саме останнiй наказ, який ти iй посилаеш.

Я вдаюся до цього прикладу, щоб донести до тебе, що, якщо ти збуваеш життя, змiнюючи думки вiд однiеi до iншоi, пiдсвiдомiсть лишень заплутаеться i не знатиме, що робити i кого слухатися, як той водiй таксi, який пiсля десятоi змiни адреси роздратовано вигукне: «Послухайте, та вже визначтесь нарештi! Куди ж ви хочете iхати?»

Тепер, коли ти маеш краще розумiння сили пiдсвiдомостi, чом би тобi не використовувати ii, щоб дiстатися саме туди, куди ти хочеш? Регулярно надсилаючи пiдсвiдомостi певне повiдомлення, ти можеш домогтися того, що вона притягатиме в твое життя ситуацii, зустрiчi, подii, якi робитимуть твоi бажання конкретнiшими, здiйснюватимуть твоi мрii.

Наприклад, ти хочеш наступного року переселитися до гарного будинку на березi рiчки. Чудово. Ти починаеш думати про цей будинок: уявляеш його, вiзуалiзуеш, можеш навiть пiдхопити радiснi емоцii вiд перебування в ньому, вiдчути подих свiжого вiтерцю вiд води поруч. Важливо, щоб ти знав: пiдсвiдомiсть працюе продуктивнiше, коли мае справу з побаченими образами.

Тож уявляй свiй будинок, вiдчуй його, думай про нього зосереджено мало не щодня i роби потрiбнi дii, що матимуть вiдповiдний наслiдок. Так твоi шанси на те, що бажання почнуть утiлюватися, тiльки зростатимуть. Як же це трапиться? На якi грошi? Не важливо. Потрiбний засiб не змусить себе чекати.

Це як iз тим водiем таксi. Дай йому адресу, не змiнюй ii, зручно вмостися в авто – й нехай тебе везуть у бажаному напрямку. І ти неодмiнно туди потрапиш. Хай який шлях i мотив твого вибору, водiй довезе тебе туди, куди ти захочеш. Учиняй так само зi своею пiдсвiдомiстю. Лишень дай iй команду, залиш iй можливiсть самiй обрати маршрут i чекай, поки вона тебе привезе в бажане мiсце.

Головне, щоб ти пам’ятав: не давай себе вiдволiкти вiд твого задуму або щоразу змiнювати своi намiри. Не дозволяй, щоб думки iнших збивали тебе зi шляху й впливали на твiй вибiр.

Щойно ти посвятиш iнших у своi намiри, iхнi вiдгуки захоплять тебе в круговерть: «Як ти збираешся придбати такий будинок?», «Де ж ти дiстанеш стiльки грошей?» Тебе опосядуть сумнiви, й ти почнеш вагатися понадмiру: «Мабуть, я таки занадто поспiшаю», «Либонь, менi слiд дочекатися кращих часiв»…

І на цьому край! Так, змiнюючи своi плани, ти змiнюеш команду, що ii давав своiй пiдсвiдомостi. Згадай-но: вона записуе твою останню думку, яка далi формуе образ: тепер ти вже не хочеш нового будинку. Втiм, якщо назавтра ти повернешся до свого плану, усвiдомивши, що ти справдi хочеш цей будинок, твоя пiдсвiдомiсть автоматично вiдновить потрiбну роботу. Людина доволi часто змiнюе плани. Умiти концентруватися на своему – це майстернiсть, якоi слiд вчитися й дотримуватися.

Чому ж тодi не використовувати свою пiдсвiдомiсть собi на користь, знаючи, що в нiй закладена велика сила? Кожен володiе пiдсвiдомiстю. Тiльки вiд тебе залежить, чи зможеш ти дiстати користь вiд своеi. Почни негайно вiд цього ж моменту вiзуалiзувати те, ким ти хочеш бути, що хочеш робити i що мати в життi. Хочеш оточити себе любов’ю? Хочеш кращого порозумiння зi своiми дiтьми? Друзями? Родичами? Хочеш дiстати роботу, про яку завжди мрiяв? Продовжуй список. Твоя пiдсвiдомiсть може зробити для тебе все. Тобi лише потрiбно скористатися ii послугами. Якщо ти не любиш свою теперiшню роботу, сядь i вiзуалiзуй, як ти оголошуеш друзям фантастичну новину: «Я щойно знайшов неймовiрну роботу! Це просто чудово! Я дуже радий, що це сталося». Вiдчуй цю емоцiю по-справжньому!

Якщо ти розпочнеш свiдомо роздумувати, наказуючи своiй пiдсвiдомостi, що хотiв би знайти саме таку роботу, iз саме такою зарплатою, iз саме таким начальником, у саме такому мiсцi тощо, ти зведеш своi шанси до мiнiмуму. Завдання надто ускладнюеться. Отож, якщо ти хочеш, щоб бажання здiйснилося, не потрiбно намагатися геть усе контролювати. Наприклад, водiевi таксi краще не вказувати, якими вулицями вiн мае iхати. Ймовiрно, що в такому разi подорож лише затягнеться, ускладниться й коштуватиме тобi значно дорожче.

Рiч у тiм, що просто потрiбно довiритися пiдсвiдомостi, яка пов’язана з твоею надсвiдомiстю, що, своею чергою, володiе величезною силою. Скажи своiй пiдсвiдомостi, чого ти власне хочеш як остаточний результат, не перераховуючи всiх подробиць для його досягнення.

Ти хочеш знайти кохану людину? Не потрiбно задавати параметри зросту, вiку, кольору очей, професiю або ж вимагати, щоб вона не хропiла вночi й не мала зубних протезiв. Ще раз наголошую: так ти тiльки обмежуеш своi шанси. Вочевидь, хтось серед багатьох тисяч вiдповiдае твоiм критерiям. Але як щодо духовного аспекту? Краще спробувати вiзуалiзувати собi якусь особу, але не обов’язково змальовувати ii зовнiшнiсть у всiх деталях. Нехай вона буде трохи фантастичною: такою, що якнайкраще сприяе твоему зростанню, здiйсненню твоiх життевих планiв. Напевне, ти зустрiнеш таку людину, про яку нiколи й гадки не мав, але в нiй буде все те, що тобi справдi потрiбно.

Я чула, що в таких велелюдних мiстах, як Монреаль, кожна людина в любовному планi сумiсна щонайменше з трьома з половиною тисячами людей протилежноi статi. Отож немае про що непокоiтися, хiба нi?

Як я зазначала вище, дуже важливо не забувати про ту частину себе, яка називаеться надсвiдомiстю. Вона вiдображае божественну сутнiсть твоеi особистостi; iй вiдомо про всi твоi минулi й майбутнi життя, про твiй теперiшнiй життевий план. Це твоя внутрiшня сила, яка точно знае, яким шляхом ти маеш iти, щоб досягти божественноi досконалостi. Одним словом, надсвiдомiсть – це iнша назва для визначення БОГА.

Коли ти просиш, бажаеш чи впевнений, що справдi маеш потребу в чомусь, i ти вiддаеш таку команду своiй пiдсвiдомостi, надзвичайно важливо запропонувати iй порадитися з твоею надсвiдомiстю, щоб пересвiдчитися, чи справдi твое бажання тобi корисне. Якщо це не так, тодi ти дiстанеш повiдомлення, яке вкаже тобi, що краще бажати чогось iншого. Нове бажання буде навiть сильнiше за попередне.

Повернiмося до прикладу з будинком на узбережжi. Якщо вiн не вiдповiдае тому, що в цей момент найбiльш корисне для тебе, i якщо ти готовий вислухати послання своеi надсвiдомостi, ти найближчим часом отримаеш вiд неi повiдомлення. Щоб сприйняти його, ти маеш бути уважним до своiх вiдчуттiв. Твiй внутрiшнiй Богговорить з тобою переважно через твоi вiдчуття. Те, що ти вiдчуваеш, набагато важливiше за те, що ти думаеш. Коли заявить про себе iнше бажання i ти вiдчуватимеш нерiшучiсть, прислухайся до своiх вiдчуттiв щодо одного та iншого. Вiд якого з них у тебе перехоплюе подих? Коли ти це зрозумiеш, ухвалити рiшення буде легко. «Ось чого я зараз хочу… І це не будинок на березi рiчки». Завдяки тому, що тобi вiдкрилося, ти зрозумiеш i усвiдомиш, що отримав те, що мiстило повiдомлення для тебе.

Це настiльки заспокiйливо знати, що в тобi лежить велика надзвичайна сила, яка безпосередньо пов’язана з силами Всесвiту, з усiм космосом, з надсвiдомiстю кожного з мешканцiв Землi, немов кожна клiтина в тiлi людини пов’язана з усiма iншими.

Твоя надсвiдомiсть залишаеться завжди з тобою, щоб спрямовувати тебе i пiдтримувати двадцять чотири години на добу. Мiж iншим, було б добре дати iй iм’я. Коли ти навчишся спiлкуватися з собою i виходити на зв’язок зi своею надсвiдомiстю, в тебе з’явиться вiдчуття, що ти звертаешся до найкращого друга. Хай залишиться на твiй розсуд, як ти ii назвеш. Але зазвичай я раджу обрати таке iм’я, яке не можна було б сплутати з жодним iншим i яке не було б пов’язане з жодним спогадом. Я пропоную iм’я «РУМА», яке мае тi самi лiтери, що й французьке слово «АМУР» – «любов». Поговори з нею. Тепер ти маеш доволi могутнього друга, якому завжди можна довiритися.

Ти зрозумiеш, що насправдi ти нiколи не самотнiй. Ця велика сила в тобi точно знае, що тобi на користь. І якщо ти подумаеш, скажеш або зробиш щось усупереч цiй великiй внутрiшнiй силi, твоя надсвiдомiсть неодмiнно надiшле повiдомлення через твою пiдсвiдомiсть. Це послання дозволить тобi усвiдомити, що в цей момент ти завдаеш собi якоiсь шкоди.

Бачиш, як чудово! Тепер ти сам власний терапевт. Можеш жити на свiй розсуд i за кожного хибного кроку або несвiдомоi дii отримувати повiдомлення. Бiльше не потрiбно хвилюватися, дбати, надто обдумувати кожне рiшення. Твоя велика внутрiшня сила, твiй БОГ завжди з тобою, щоб дiяти заради тебе. Це фантастичний засiб, щоб вiдкласти вбiк нашi ментальнi розумування, а погодитися з тим, що всерединi нас iснуе сила, яка постiйно спрямовуе нас у рiшеннях. Це зветься «вмiти вiдпускати».

Ось рiзнi повiдомлення, якi надсвiдомiсть може надсилати тобi, попереджаючи про те, що в цей момент вiдбуваеться щось недобре для тебе: емоцii беруть гору – зокрема страхи, почуття провини, гнiв, нездужання, хвороби, занепад сил, проблеми з вагою, нещаснi випадки, рiзноманiтнi залежностi, потяг до алкоголю або наркотикiв, млявiсть або надмiрна сонливiсть, обжерливiсть або небажання iсти тощо.

Вiд народження ти вже отримав тисячi таких повiдомлень. Але, не знаючи, як iх розшифрувати, ти приписував своi нездужання або занепокоення якимсь зовнiшнiм причинам. Ось чому бiльшiсть людей вiдчувають внутрiшне життя немовби в захиснiй позицii: вони шукають не там, де слiд.

Тепер ти знаеш, що був створений за образом i подобою БОГА, а отже, досконалим. Кожноi митi ти досконалий настiльки, наскiльки можеш. Щоразу, коли з тобою щось трапляеться, щось, що суперечить твоiми бажанням i потребам, тобто заподiюе тобi страждання, БОГ у своiй досконалостi посилае тобi повiдомлення, вказуючи на те, що ти збився з правильного шляху – шляху ЛЮБОВІ. Це повiдомлення – досконале, адже воно звертае твою увагу на те, що твое мислення – процес, що вiдбуваеться всерединi тебе, – неправильне настiльки, наскiльки сильно ти страждаеш у зовнiшньому свiтi.

БОГ у своiй безумовнiй любовi дав нам свободу вибору, i ВІН лишив нас вiльними робити своi помилки i жити так, як нам подобаеться. Ось чому, крiм усього iншого, з нами трапляеться стiльки неприемностей. Ми невмiло користуемося нашою можливiстю обирати. БОГ любить тебе так само мiцно, як мати любить свое дитя – без будь-яких умов. Якщо дитина хоче покинути домiвку у вiцi, який батьки вважають занадто юним, i волiе самостiйно проживати власний досвiд, найчастiше батьки будуть проти цього й заходяться розповiдати про свiй життевий досвiд, не беручи до уваги потреб дитини. І це прояв любовi, що грунтуеться швидше на страху, нiж на безумовнiй любовi. Якби вони мали справжню любов, то змогли б подiлитися з дитиною своiми хвилюваннями щодо ii рiшення, прийнявши необхiднiсть вiдпустити ii на свiй страх i ризик (хай навiть вони були не згоднi), i з розумiнням поставитися до прагнення дитини мати власний життевий досвiд i навчитися того, що ближче iй.

Саме так поводиться з тобою i БОГ. ВІН завжди тут, у тебе всерединi. ВIН бачить все, що вiдбуваеться; водночас ВІН надае тобi свободу обирати, що ти хочеш чи не хочеш. Якщо ти дiеш усупереч ЙОГО великим природним законам, БОГ негайно надсилае тобi послання через твою надсвiдомiсть. Ти сам вирiшуеш, як поставитися до цього послання, завдяки своiй свободi обирати.

Якщо з тобою трапився нещасний випадок, хвороба чи тяжкi емоцii, замiсть того, аби гнiватися або впадати в розпач, краще прийми те, що трапилося, i подякуй твоему внутрiшньому БОГУ за послання. Опиратися означало б лише загострювати ситуацiю. Поглянь на себе об’ективно й усвiдом, що в цей момент ти переживаеш досвiд для того, щоб пiзнати себе. Спробуй зрозумiти те, що БОГ намагаеться донести до тебе. Це тебе звiльнить. Це допоможе тобi досягти гармонii з самим собою й отримати вiдчутний внутрiшнiй спокiй.

Вiдсьогоднi я вже добре знаю, що ти хочеш стати набагато усвiдомленiшим i навчитися бути володарем свого життя. Отже, потрiбно лише навчитися розумiти послання i виконувати вiдповiднi дii.



Вправи на засвоення цього роздiлу



1) Перш нiж взятися за наступний роздiл, напиши на аркушi паперу те, що з тобою траплялося i що запам’яталося завдяки силi твоеi пiдсвiдомостi. Можливо, ти навiть не здогадувався, що так спровокував появу деяких ситуацiй, певних подiй у своему життi. Спробуй пригадати всi цi елементи, хай вони приемнi чи не дуже. Ти мiг боятися дечого, i, як не дивно, саме воно незабаром i ставалося. Або ж тобi сильно чогось праглося – i невдовзi ти це отримував. Не вiдаючи про це, ти програмуеш свою пiдсвiдомiсть. Вiдтепер ти усвiдомлюватимеш цю силу, яка завжди жила в тобi, навiть якщо ти не знав про ii присутнiсть.

2) Вiдтак уяви, чого б тобi хотiлося найближчими днями, i вiзуалiзуй цей образ. Це може бути якась дрiбничка, нiчого надто складного. Подумай про те, що тобi справдi до вподоби, i побажай собi цього в найближчому майбутньому. Кiлька разiв на день знаходь час, щоб подумати про це, уявити образ бажаноi речi, вiдчути ii; словом, поглянь на неi, нiбито вона вже твоя. Виконай цей тест i ти збагнеш, якою силою володiеш стосовно наближення до себе всього, що бажаеш. Досить важливо, щоб ти знав, що пiдсвiдомiсть не розумiе рiзницi мiж минулим i майбутнiм. Якщо ти скажеш: «Одного дня я здобуду те i те» – вона не збагне. Їй зрозумiлий тiльки бажаний образ: «я маю» або «я». Ось чому важливо заздалегiдь будувати образ того, чого бажаеш.

3) Можеш перечитувати цей роздiл доти, доки не виповниться одне з твоiх бажань.

4) Поки не перейшов до наступного роздiлу, ось афiрмацiя, яку ти маеш повторювати якомога частiше, буквально на щодень:


ТЕПЕР Я ВВАЖАЮ СВОЄ ТІЛО НАЙКРАЩИМ ДРУГОМ І МОЇМ ПРОВІДНИКОМ НА ЗЕМЛІ І Я ЗНОВУ НАВЧАЮСЯ ПОВАЖАТИ СВОЄ ТІЛО, ПРИЙМАТИ І ЛЮБИТИ ЙОГО ТАК, ЯК І НАЛЕЖИТЬ




Роздiл 3. Зобов’язання i вiдповiдальнiсть


Доволi важливо зрозумiти рiзницю мiж зобов’язанням i вiдповiдальнiстю. Словник дае визначення «вiдповiдальностi» як морального обов’язку вiдповiдати за наслiдки свого вибору.

Ти, безперечно, погодишся зi мною, що найчастiше нам доводиться вiдповiдати за наслiдки вибору, зробленого не нами. Якщо хтось з нашого оточення почуваеться нещасним, з тiеi чи iншоi причини, нам теж стае вiд того недобре, навiть маемо почуття провини. Ми одразу хочемо допомогти цiй людинi або пропонуемо iй розв’язки, якi б могли чимось зарадити. Але цей приклад не мае нiчого спiльного зi справжнiм сенсом вiдповiдальностi.

Наша ЄДИНА вiдповiдальнiсть на Землi – це наш власний розвиток.Інакше кажучи, це наша здатнiсть визнати, що ми самi робимовибiр, ухвалюемо рiшення, а отже, самiмаемо вiдповiдати заiхнi наслiдки.

Ти вiдповiдальний за свое життя вiд моменту свого народження. Це може здаватися неймовiрним, але ти сам обрав собi батькiв, сiмейне та соцiальне середовище, навiть краiну. Все це належить до поняття вiдповiдальностi.

Поки в тебе залишаються найменшi сумнiви в прийняттi на себе вiдповiдальностi за все, ти не можеш змiнити подii у своему життi. Ти маеш зрозумiти i прийняти, що тiльки ти вiдповiдаеш за свое життя цiлком i повнiстю. Якщо тобi не подобаеться результат твоiх рiшень, тобi слiд змiнити iхнiй формат i перейти до iнших. Тiльки ти можеш творити свое життя. Твоя головна вiдповiдальнiсть – це вiдповiдальнiсть за себе самого, за cвое життя. Отож логiчно, що iншi мають бути вiдповiдальними за ЇХНЄ власне життя.

Найкращий подарунок, який можуть зробити батьки своiм дiтям, – це навчити iх ставати вiдповiдальними якомога ранiше. Наприклад, якщо дитина одного ранку вирiшить не пiти до школи, тому що iй просто не хочеться, i вона попросить матiр написати iй записку про те, що ii дитина хвора, то це означае, що вона зробила свое рiшення, але при цьому не забажала брати на себе його наслiдки. В такому разi вiдповiдальна за своi слова та вчинки мати мала б написати в цiй цидулцi: «Мiй син лiниться i не схотiв iти до школи». Дитинi навряд сподобалася б така записка, вона напевно стала б рюмсати, на що матерi залишаеться лише вiдповiсти: «Це твое рiшення. Чому я маю брехати й вигадувати виправдання, за якi менi доведеться червонiти? Ти сам вирiшуеш – отож бери на себе вiдповiдальнiсть за наслiдки!»

Вiдповiдь матерi, скорiше за все, спричинить розмову з дитиною про те, чому iй не хочеться або ж, наприклад, страшно йти до школи.

Інший випадок. Маленький хлопчик хоче вийти погратися, а одягатися як слiд йому не хочеться, хоч на вулицi досить прохолодно. Мати пропонуе йому одягнутися теплiше. Дитина вiдмовляеться: вона не хоче надягати на себе багато одягу. Матерi залишаеться тiльки поступитися, попередивши про можливi наслiдки. Це його тiло, тож нехай сам i вирiшуе. Якщо дитину лякати можливою застудою, вона пiде на вулицю з думкою про хворобу й неминуче пiдхопить нежить або грип. Але якщо мати зможе визнати повну вiдповiдальнiсть дитини, тодi вона скаже: «Якщо ти думаеш, що не замерзнеш, – добре, як знаеш. Але коли змерзнеш, швиденько вертайся й одягнись теплiше». Так дитина повнiстю змiнить свою поведiнку. Вона не застудиться, адже не думатиме про хворобу, а коли вiдчуе, що iй стало холодно, повернеться i з власноi волi одягне ще що-небудь. Як часто дiти суперечать своiм потребам просто з бажання зробити щось наперекiр батькам!

З iншого боку, як часто батьки скаржаться на свое невдале життя! Чому? Та лише тому, що iхнi дiти обрали не той шлях, який вони для них пiдготували, як-от, наприклад, не захотiли вступати до унiверситету. Або вживають наркотики, займаються дрiбними злочинами тощо. Батьки таких дiтей вважають себе безталанними тому, що взяли на себе вiдповiдальнiсть за рiшення, зробленi iншою людиною, за чужий вибiр. Вони нещаснi й страждають, бо йдуть усупереч великим природним законам, усупереч порядку речей.

На жаль, ми продовжуемо поводитися так протягом всього дорослого життя. Постiйно слiдкуемо за тим, як не розчарувати наших близьких, вважаемо себе вiдповiдальними за них. Гадаемо, що якщо вони нещаснi, то ми мусимо на деякий час забути про себе i робити все для них. Така поведiнка призводить лише до того, що наше его збiльшуеться i роздуваеться. Воно заважае нам чути голос серця, дотримуватися великих законiв любовi, як i не менш важливого закону вiдповiдальностi.

Коли ми дiемо всупереч цим законам, ми провокуемо реакцii, якi проявляються у формi негативних емоцiй, страхiв, почуття провини, а тi далi вже стають причинами великоi кiлькостi недуг i хвороб. Для керування Землею були створенi великi закони – фiзичнi, космiчнi, психiчнi, духовнi. Якщо людина вип’е келих з отрутою, що мае вигляд звичайноi води, це неминуче призведе в тiлi до жорстокоi реакцii, адже буде порушено фiзичний закон.

Великий закон вiдповiдальностi е частиною закону любовi й закону розумностi. Цей великий духовний закон стосуеться найглибших вимiрiв людського ества. Кожна людина на Землi мае вiдповiдальнiсть за себе, за те, яка вона Є, за те, що вона РОБИТЬ, i за те, що вона МАЄ.

Вiдчувати або вважати себе вiдповiдальним за щастя або нещастя iнших завжди тягне за собою наслiдок – почуття провини. Якщо ти впiзнаеш себе в цих рядках, якщо ти людина гiперчутлива, вважаеш себе вiдповiдальним за все, що трапляеться з iншими, надто з твоiми близькими, то ти вже знаеш, наскiльки це почуття робить тебе самого вразливим i нещасним. Бiльше того, такою поведiнкою ти спричиняеш вiдносно iнших певнi очiкування. Коли ми готовi на все заради iнших, ми, звичайно, очiкуемо схожих вчинкiв вiд iнших. Якщо нам не вiдповiдають тим самим, ми вiдчуваемо серйозне розчарування, обурюемося, впадаемо в депресiю.

У батькiв, яких ти собi обрав, е чого повчитися. Якщо ти не приймаеш цих урокiв, то вiдчиняеш дверi цiлiй низцi неприемних ситуацiй. Якщо в тебе е дiти, то свiдомо чи несвiдомо ти iх обрав не для того, щоб замiсть них керувати iхнiм життям, а щоб направляти iх, не намагаючись при цьому iх контролювати, i щоб вчитися в них. Кожна зустрiч, кожна ситуацiя на твоему шляху дае тобi досвiд, сприяе твоему розвитку. Ось чому, якщо в тебе е дiти, так важливо якомога ранiше навчити iх бути вiдповiдальними за свiй вибiр.

Якщо твое дитя оголошуе тобi, що кидае навчання, тому що йому набридло вчитися або не подобаеться те, чого його навчають у школi, раджу вiдповiсти йому: «Гаразд. Але ти знаеш, що тебе чекае, якщо ти кинеш школу? Ти добре подумав про можливi наслiдки? Наприклад, чи готовий ти до того, що, не маючи атестата, ти, швидше за все, муситимеш працювати там, куди вiзьмуть, i зовсiм не обов’язково там, де б хотiлося тобi? Ти готовий до цього?» Якщо син чи донька вiдповiсть ствердно i це справдi свiдомий вибiр, то краще не заперечувати й дозволити прожити цей власний досвiд. Інакше твоя дитина почне кидати тобi виклики, щоб лише спровокувати твою негативну реакцiю. Батьки можуть давати орiентир своiм дiтям, поради, але мають давати iм право вирiшувати самим, дотримуватися цих порад чи нi.

Якщо ти вже батько маленьких дiтей або готуешся завести дiтей, звiсно, ти з тривогою поставишся до iдеi про iхню самостiйну вiдповiдальнiсть. Можливо, ти скажеш на це: «Почуття вiдповiдальностi – це прекрасно, але ж я не можу залишити своiх дiтей напризволяще, я ж за них вiдповiдаю! І потiм це менi доведеться розплачуватися, якщо мiй син, наприклад, не знайде роботу. Не залишу ж я його на вулицi без копiйки!»

Хай би що не трапилося, твоя едина вiдповiдальнiсть перед дiтьми як батька полягае в тому, щоб любити iх i давати орiентири. Згадай самого себе в дитинствi. Гадаю, в тебе не було всiх iграшок, яких хотiлося, анi всього iншого. Але ти знав, що батьки тебе люблять, i жив ти в атмосферi любовi. Хiба не це тодi було для тебе найголовнiшим? Усе, чого хоче кожна людина на Землi, – це житив любовi. Це найзаповiтнiша мрiя кожного, хоч i не всi можуть це усвiдомити. У наступному роздiлi я поясню, що таке справдi iстинна любов. Рiшення батькiв завести дитину неодмiнно накладае певнi зобов’язання – як i без зобов’язань неможливе жодне спiльне життя.

Нiхто не приходить на Землю з життевим планом, що передбачае вiдповiдальнiсть за щастя або нещастя iншоi людини. Ти не вiдповiдаеш за щастя або нещастя батька, матерi, дiтей, дружини, чоловiка, друзiв, твого оточення тощо.

Натомiсть ти вiдповiдаеш за те, як люди до тебе ставляться. Дивно, чи не так? Це ти притягуеш у життя такi ситуацii, коли люди з тобою чемнi або грубi, критичнi або ж доброзичливi. Ти несвiдомо притягуеш до себе все, залежно вiд того, хто ти е. Іншi поводяться з тобою так, як ти сам поводишся з собою. Чи ти це усвiдомлюеш?

Вiзьмемо до прикладу людину, яка щоразу, коли опиняеться в твоiй присутностi, постiйно все критикуе. Нiщо iй не до шмиги, й, нехай би що ти не сказав, вона, здаеться, нiколи не згодна. Якщо ти звинуватиш ii в критиканствi, вона знову накинеться на тебе зi звинуваченнями i критикою, що цiлком природно – адже це ти вирiшив, що вона така. Ця людина е в твоему життi для того, щоб ти усвiдомив, наскiльки ти критичний до самого себе. Хтось iнший вважатиме цю саму людину доволi приемною i не угледить у нiй нiчого, крiм чесностi та щиростi. Вкрай критична з тобою, вона перетворюеться на саму чемнiсть з тими, хто сприймае ii iнакше. При цьому вона не змiнюе своiх оцiнок, але в ii судженнях тепер значно менше критики.

Те, як люди поводяться з тобою, залежить вiд вiбрацiй, якi йдуть вiд тебе. Люди, що тебе оточують, стають провiдниками, якi допомагають тобi усвiдомити процеси, що вiдбуваються в самих глибинах твого ества.

У тебе може скластися враження, що, залежно вiд змiн у твоему способi мислення змiнюються i люди навколо тебе. Однак вони залишаються тими самими. Скорiше за все, починаючи мислити iнакше, ти виявляеш в людях iншi аспекти iхньоi особистостi. Бачиш, як далеко сягае поняття вiдповiдальностi. Ось чому ти маеш усвiдомлювати, хто ти е, що ти говориш i що робиш. Почни одразу застосовувати це поняття на практицi в твоему життi.

Одним словом, вiдповiдальний той, хто усвiдомлюе, що своiм вибором, рiшеннями, дiями i реакцiями безперервно творить свое життя. Вiн також знае, що й iншi люди так само мають вiдповiдальнiсть за кожен свiй вибiр, за своi рiшення, дii та реакцii.

Як визначити, вiдповiдальна ти людина чи нi? Це можна визначити за тим, чи вiдповiдаеш ти за наслiдки своiх дiй, а ще бiльше – чи дозволяеш iншим вiдповiдати за iхнi власнi.

Бiльшостi людей, якi вiдчувають себе вiдповiдальними за щастя iнших, важко зрозумiти рiзницю мiж вiдповiдальнiстю i зобов’язанням. Їм здаеться, нiби вони мають бути зобов’язанi навiть тодi, коли нiяких зобов’язань немае. Поняття вiдповiдальностi лежить у площинi БУТИ, тимчасом як зобов’язання – в площинi РОБИТИ i МАТИ. Ми не можемо зобов’язатися «бути» кимось – це поняття настiльки широке, що не пiддаеться контролю.

Що ж таке зобов’язання? Це дiя, що зв’язуе нас з будь-якою обiцянкою чи домовленiстю в уснiй або письмовiй формi, як-от у випадку, коли найманий працiвник пов’язуе себе контрактом iз роботодавцем, зобов’язуючись працювати вiд такоi до такоi години, виконувати тi чи тi функцii, i отримувати за це таку зарплату. Ось що е зобов’язання.

Стосунки дiтей та батькiв характеризуються зобов’язаннями, а не вiдповiдальнiстю. Коли ми вирiшуемо мати дiтей, ми як батьки беремо на себе зобов’язання забезпечити iм життевi умови й утримувати iх доти, доки вони самi не будуть в змозi заробляти собi на життя, тобто до досягнення ними вiку, встановленого законом певноi краiни. Забезпечувати дiтей дахом над головою, харчуванням та одягом е частиною батькiвського зобов’язання. Це, однак, не означае, що дiти мають отримувати все, чого iм заманеться. Ми зобов’язанi забезпечувати iх тiльки найбiльш необхiдним. Якщо батьки хочуть дати дiтям бiльше, то це iхнiй вибiр, але не обов’язок. Доповнення не належать до зобов’язань. Те саме й у випадку з найманим працiвником, який зобов’язався виконувати певну роботу для роботодавця. Якщо вiн хоче робити бiльше, нехай робить, але це вже за його власним вибором. Важливо, щоб вiн дотримувався основних зобов’язань.

Батьки не можуть взяти на себе зобов’язання, що дитина БУДЕ щасливою, доброю, розумною або завжди здоровою. Вiдповiдальнiсть за це лежить на самiй дитинi.

Якщо ти взяв на себе зобов’язання, важливо його виконувати. Пам’ятай: «Що посiеш, те й пожнеш». Справдi, якщо ти не можеш дотримати зобов’язання, якi дав iншим, то й результати матимеш вiдповiднi.

Ти не можеш зняти з себе вiдповiдальнiсть, адже вона – твоя, вона е частиною тебе. Але ти можеш зняти з себе зобов’язання, яке брав на себе ранiше, з огляду на його можливi наслiдки. Багато хто постiйно вiдмовляеться вiд своiх зобов’язань, тимчасом як iншi просто забувають про них, не дуже пiклуючись про наслiдки. Якщо ти часто так робиш, то ризикуеш притягнути до себе чимало неприемностей i проблем у стосунках з iншими. Тому, перш нiж ухвалити свое рiшення, зупинись i запитай себе: «Що це менi коштуватиме в планi моiх зв’язкiв з оточенням, мого здоров’я, щастя, стосункiв тощо?» Якщо ситуацiя не загрожуе ускладненнями або якщо втрати невеликi, а головне – якщо ти вiдчуваеш, що готовий вiдповiдати за наслiдки, то можеш вважати, що цiну довелося заплатити невелику.

Може трапитися, що ти обiцяв зустрiтися з кимось, щоб пiти погуляти або попрацювати, але потiм у тебе з’явилися важливiшi справи. Можливо, ти з таких людей, якi не наважуються вчасно скасувати взяте на себе зобов’язання зi страху, що iншi образяться, що ти не знайдеш потрiбних слiв або що тебе присоромлять або засудять? І ти знову i знову опиняешся перед необхiднiстю робити щось, що тобi не подобаеться. Ми часто надто поспiшаемо брати на себе зобов’язання, не обмiрковуючи все як слiд, а потiм шкодуемо. Якщо це про тебе, не вагайся скасовувати зобов’язання.

Не так уже й важко зателефонувати людинi i сказати, що ти вирiшив змiнити своi плани. Будь щирий i чесний: «Я знаю, що обiцяв, але чи не можемо ми домовитися про iнше? Я погодився занадто швидко». Насправдi ти навiть не зобов’язаний довго щось пояснювати або виправдовуватися.

Те саме стосуеться зобов’язань перед собою. Наприклад, одного чудового дня ти вирiшуеш, що вiдтепер щодня робитимеш фiзичнi вправи. Ти взяв перед собою зобов’язання. Пообiцяв собi. Першi днi все добре, але поступово ти починаеш виконувати вправи рiдше – то немае часу, то втомився, то забув… Зрештою, стаеться неминуче: ти повнiстю припиняеш заняття. Почуваешся винуватим i невдоволеним собою. Ти дорiкаеш собi в тому, що нiколи не доводиш справи до кiнця. Порiвнюеш себе з iншими. Потiм мучиш себе риторичним питанням, чи здатний ти коли-небудь змiнитися, стати хоч трохи кращим.

Щоб уникнути потягу самозвинувачення, було б доречнiше сказати собi: «Гаразд. Я взяв перед собою зобов’язання, я обiцяв собi робити вправи щодня, але поки що передумав. Я взяв це зобов’язання поспiхом. Тепер у мене немае часу, але я вiдновлю вправи трохи згодом». Так ти знiмаеш з себе зобов’язання i бiльше не вiдчуваеш за собою провини. Нiщо не заважае тобi взяти iнше зобов’язання, м’якше, робити фiзичнi вправи не щодня, а, скажiмо, три-чотири рази на тиждень. Але обережно! Якщо ти ввiйдеш у смак ось так легко вiдмовлятися вiд зобов’язань, пам’ятай: що посiеш, те й пожнеш. Далi й iншi люди можуть поводитися з тобою так само. Чи готовий ти розплачуватися за це?

Коли ти вирiшуеш жити разом з кимось, насамперед навчись брати на себе зобов’язання. Якщо вас буде двое, трое чи бiльше пiд одним дахом, вам краще всiм разом визначитися, як ви житимете всi разом в гармонii й справедливостi, чiтко розподiляючи обов’язки.

Наприклад, легко уявити закохану пару, яка вирiшила жити разом або одружитися. Все йде добре доти, доки з’ясовуеться, що невiдомо, хто мае робити закупи, чистити ванну, мити посуд, виносити смiття, прибирати, слiдкувати за бюджетом тощо. У спiльному життi важливо вмiло розподiляти обов’язки. Вдома, як i на роботi, кожен мае знати, якi в кого завдання. Так, якщо три людини смiтять у будинку, то якраз вони мають домовитися прибирати разом.

Я пропоную всiм зацiкавленим особам зiбратися за одним столом i скласти на паперi список завдань, якi треба робити в хатнiх справах. Якщо одного дня хтось не може виконати своi обов’язки, бажано заздалегiдь передбачити можливiсть замiни або обмiну обов’язками. Умiння розподiляти i брати на себе зобов’язання, за потреби вiдмовлятися вiд них, заздалегiдь разом передбачити наслiдки в разi iх порушення – чудовий спосiб полiпшити стосунки в спiльному життi. Це стосуеться i подружжя з однiею дитиною чи кiлькома. Хто i як опiкуеться iхнiм вихованням i розвитком?

Чiткi й точнi зобов’язання створюють зрозумiлий напрямок нашого руху в майбутньому в будь-якiй сферi життя. Умiння брати на себе зобов’язання допоможе уникнути невиправданих очiкувань i неприемних емоцiй.



Вправи на засвоення цього роздiлу



1) Знайди у твоему нинiшньому життi таку ситуацiю, за якоi хтось iнший вiдповiдальний за те, що з тобою сталося. Зваж у цiй ситуацii мiру твоеi вiдповiдальностi й, якщо ти виявиш ii, спробуй зв’язатися з тiею людиною, щоб прояснити цю ситуацiю з нею.

2) Пригадай iншу ситуацiю, за якоi ти вважаеш, що був винний iнший. Визнай, що ця людина мае вiдповiдати за свое життя, за кожен свiй вибiр, рiшення i реакцii. Також проясни цю ситуацiю з тiею людиною.

3) Тепер напиши на аркушi паперу мiнiмум п’ять зобов’язань, якi ти брав на себе за останнiй рiк. Чи вдаеться тобi дотримуватися цих зобов’язань? Чи здатний ти час вiд часу вiдмовлятися вiд них? Ти швидко помiтиш, що багато речей тобi доводиться змушувати себе робити для iнших, хоча тобi зовсiм не хочеться. Знову ж таки, проясни кожну ситуацiю з вiдповiдною людиною.

4) Ось афiрмацiя, яку я рекомендую тобi повторювати якомога частiше, перш нiж ти прочитаеш наступний роздiл:


Я – ЄДИНИЙ ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ЗА МОЄ ЖИТТЯ, А ОТЖЕ, Я ЗАЛИШАЮ МОЇМ БЛИЗЬКИМ ПРАВО ВІДПОВІДАТИ ЗА ЇХНЄ ЖИТТЯ




Роздiл 4. Любов i володiння


ЛЮБОВ! Яке величне слово! Можна говорити на цю тему нескiнченно. Останнi сорок п’ять рокiв менi доводилося працювати з тисячами людей, бiльшiсть яких були впевненi, що вмiють любити. Деякi навiть жалiли iнших, якi не вмiють любити так, як вони.

Як тобi така заява? Ти вмiеш любити, як слiд? Любиш своiх дiтей? Кохану людину? Батькiв? Друзiв? Впевнена, що ти вiдповiси ствердно на кожне з цих запитань. Водночас чи не вiдчуваеш деякого незадоволення, нiбито хочеться додати: «Так, я iх люблю, але… менi здаеться, що нашi стосунки не завжди вiдповiдають моiм очiкуванням. Я так хотiв би дещо змiнити, але що i як?»

Так, власне, говорять бiльшiсть людей. Вони починають усвiдомлювати те, що ця незадоволенiсть непокоiть iх вiддавна, i вiдчувають, що десь щось може бути краще. Великий Закон Любовi – це найважливiший, природний i духовний закон з-помiж усiх, що е наЗемлi, для того, щоб бути щасливим. Вiн уможливлюе неймовiрне, але для цього ти маеш втiлювати його на практицi постiйно.

Що ж таке ЛЮБОВ, справжня, велика, тобто така, що йде вiд серця, любов необумовлена i всеосяжна? У цьому роздiлi я говорю переважно про любов до iнших, адже це iдеальний спосiб для усвiдомлення того, що таке любов до себе.

Ми любимо iнших так само, як любимо себе, й однаковою мiрою.

Любити iстинно означае:

1) поважати свiй простiр i простiр iншого;

2) визнати за собою й iншими право просто бути людиною – зi своiми потребами, вiруваннями, образами, межами, бажаннями, страхами, силами i слабкостями – без осуду i звинувачень;

3) направляти i пiдтримувати, нiчого не чекаючи навзаем;

4) давати заради задоволення, давати, нiчого не чекаючи навзаем;

5) приймати, констатувати, навiть якщо не згоден або навiть не розумiеш на ментальному рiвнi.

Починаючи вiд сьогоднi, твоiм новим завданням у життi буде навчитися любити серцем. Досi у кожного з нас найкраще виходило любити головою. Напевно ти це добре помiтив, адже це ситуацiя переважноi бiльшостi. Ми гадаемо, що любити – це намагатися переконати iншого в тому, що вiн чи вона «мае» робити те чи те, щоб бути щасливим. Ми намагаемося змiнити iншого, щоб не робив тих самих помилок, якi робили ми. Ми вважаемо, що, якщо вони почнуть поводитися, дiяти, думати i говорити iнакше, так iхне життя змiниться на краще. Але обережно: чуже життя тебе не стосуеться. Пам’ятай: ти на Землi для своеi власноi еволюцii, а не для еволюцii iнших.

Ми постiйно аналiзуемо й оцiнюемо поведiнку iнших, тому що повсякчас чекаемо вiд них чогось. Це притаманно для власницькоi любовi, що проходить через голову. Повторюю: справжня любов – любов серцем – означае вмiння вiддавати i спрямовувати, нiчого не чекаючи навзаем. Скiльки разiв ми виявляли, що не вмiемо любити! Скiльки разiв запитували себе, що ж так псуе нам життя?

Одна дама зiзналася менi, як одного вечора ii чоловiк повернувся пiсля роботи й оголосив, що цього року плануе облаштувати город на задньому дворi. Мiж ними вiдбувся такий дiалог:

– Люба, я хочу облаштувати город. У нас будуть свiжi овочi. Вiдчуваю, що менi дуже пiде на користь зайнятися городом.

– Це нерозважливо! Ти занадто багато працюеш на роботi; часто повертаешся додому пiсля восьмоi вечора. В тебе не буде часу ним займатися.

– Але менi дуже хочеться мати город. Якщо в мене не буде часу, я звернуся за допомогою до сина.

– Хiба ти не знаеш нашого старшого? Щоразу, коли вiн менi потрiбен, його немае вдома. Що ти тут вдiеш? Поглянь, у тебе нiколи не вистачае часу. Для тебе це додатковий клопiт, до того ж якщо в тебе не вийде, то я буду зобов’язана братися за цей город, а воно менi геть не потрiбно.

Пiд тиском аргументiв чоловiк врештi-решт здався i вiдмовився вiд iдеi про город. У жiнки цiлий вечiр був жахливий настрiй, вона почувалася винуватою. Чоловiк забився в свiй кут i, застигши перед телевiзором, мовчав. Дама не переставала щось жувати на кухнi… через емоцii! Вона вiдчувала, що чоловiк дуже засмутився через те, що йому довелося вiдмовитися вiд своiх планiв.

Безперечно, вона вчинила так, тому що любила його, але дiяла неправильно. Нескладно зрозумiти, що, намагаючись вивiльнити його вiд надмiрного навантаження, вона керувалася добрими намiрами, але вона знехтувала його вибором. Це i е те, що називають «любити головою, а не серцем». Якби вона любила серцем, то спершу подiлилася б своiми страхами i сказала: «Якщо це дасть тобi задоволення, любий, займайся своiм городом». Якщо в нього справдi буде обмаль часу i за кiлька тижнiв вiн покине той город, то як це вiдiб’еться на ii життi?

Любити без умов – це приймати бажання iншого, навiть якщо ми iх не розумiемо чи не подiляемо. Цiлком можливо, що чоловiк зумiв би краще органiзувати свiй час i повертатися додому ранiше заради задоволення попорпатися в городi, спостерiгаючи, як проростають овочi. Ймовiрно, якби вiн невдовзi покинув свiй город через несправдженi результати або за браком часу, то однаково був би щасливий, адже здiйснив задумане.

Я могла б згадати тисячi таких прикладiв. Любити – це поважати простiр iншоi людини. Щоразу, коли ми намагаемося керувати iншим, змiнювати або контролювати його звички, дii, мову, думки, реакцii, ми втручаемося в його життевий простiр. Порушуючи цей простiр, ти неминуче шкодиш i йому, i собi. Коли твiй i його простори перемiшуються, кожен вiдчувае задуху вiд енергii одне одного.

Усе, що е на Землi, мае потребу у своему власному просторi, щоб рости i розвиватися. Якщо намагатися посадити п’ять або шiсть дерев в одному i тому ж мiсцi, в одному i тому самому просторi, вони не ростимуть, хiба не так? Те саме стосуеться й людини. Життевий простiр виявляеться чинником капiтальноi важливостi. Що бiльше ми любимо себе, то бiльше потребуемо ширшого простору, адже починаемо визнавати й цiнувати своi iстиннi потреби – як наслiдок, нам стае очевидно, що те ж саме переживають iншi.

Ти помiчав, як багато простору потрiбно дiтям? Їм ще лишень три роки, а вони вже намагаються все робити самi. Дорослi iм заважають – завжди в iм’я своеi неабиякоi любовi. Вiд народження дiти вмiють любити природно, а дiти нового поколiння, маючи бiльш розвинену душу, ще наполегливiше вiдстоюють своi вимоги. Це ми виховуемо iх власниками, i з часом вони забувають те, що спершу знали iнтуiтивно. Нам слiд було б бiльше спостерiгати за дiтьми i слухати iх, адже вони дуже часто прекраснi вчителi.

Ти вже починаеш розумiти, що насправдi означае любити? Заразом ти маеш усвiдомлювати рiзницю мiж прийняттям i згодою:

1) Приймати – це констатувати, визнавати те, що е, аботе, що трапляеться,без оцiнних суджень.

2) Згоджуватися – це просто мати таку ж думку.

Отже, любити iстинно – це бути здатним прийняти, навiть якщо не згоден, незалежно вiд того, чи йде мова про любов до себе чи до iнших. Для бiльшостi з нас прийняти – це найважче рiшення. Наше его постiйно перешкоджае нам у цьому.

Вiзьмемо приклад з батьком, який виявив, що його син вживае наркотики. «Я нiколи не змoжy прийняти, що мiй син вживае наркотики, це згубно для нього. Я не згоден, це маячня». Ми хочемо, щоб усi були щасливi вiдповiдно до нашого розумiння щастя. Але навiть якщо нас надихають добрi намiри, ми насправдi вимагаемо неможливого. Власне, потреба сина вживати наркотики зумовлюеться його прагненням пережити з iхньою допомогою якийсь досвiд. Нi батьки, нi будь-хто iнший у суспiльствi не можуть нi вказувати йому, нi судити або критикувати його, нi намагатися контролювати його життя. Це його вiдповiдальнiсть. Лише йому вирiшувати, що настав той момент, коли йому досить. Вочевидь, вiн зупиниться, коли зрозумiе, що засвоiв урок i сам мае знести наслiдки свого вибору.

Небезпека для цiеi молодоi людини полягае в тому, що вона може опинитися в оточеннi людей, якi накинуться на неi з докорами, збурюватимуть у нiй почуття провини й робитимуть усе, щоб перешкоджати iй в усьому. Насправдi так вони лише спровокують в нiй ще бiльший потяг до наркотикiв. Як ти сам можеш зрозумiти, це буде результатом ii протесту проти тиску зовнiшнього авторитету.

Найкращим доказом батькiвськоi любовi були б такi слова: «Особисто я не схвалюю твоеi поведiнки. Зрештою, ми обое знаемо про небезпеку вiд наркотикiв. Але це твое життя, твоя вiдповiдальнiсть. Якщо ти так вирiшив, я нiчого не можу вдiяти, тим бiльше перешкодити. Але я все ж хочу, щоб ти знав, що наркотики завжди спричиняють побiчнi ефекти i тобi доведеться прийняти й визнати це. Чи подумав ти про наслiдки?» Пiсля цього батько мiг би скласти на паперi список можливих наслiдкiв i запитати сина, чи усвiдомлюе вiн iх. Юнак у цьому випадку серйознiше поставився б до слiв батька, вiдчуваючи з його боку повагу до себе. Поважати простiр iнших – це поважати iхнiй вибiр, як жити, а ще бiльше – як бути.

Важливо розумiти рiзницю мiж тим, що таке бути, мати i робити. «Любити» означае давати iншим можливiсть «бути» тими, хто вони е, а не давати iм все, що вони хочуть «мати», i не дозволяти iм «робити» все, що iм заманеться. Останне, однак, стосуеться тiльки ситуацii, коли вони втрутилися у ваш простiр. Якщо дiти вирiшили вiдпустити довге волосся, покинути навчання, iсти або думати iнакше – це iхнiй вибiр. Це частина iхнього життевого простору.

Загалом, роблячи той чи iнший вибiр, людина зазвичай вiрить, що обирае найкраще для себе. Ось чому важливо прийняти ii рiшення. Якщо один з близьких скаже тобi: «Я хотiв би зробити те i те», але його рiшення тобi не подобаеться, ти не маеш намагатися будь-що вiдрадити його. Краще дай таку вiдповiдь: «Якщо ти вважаеш, що це ощасливить тебе, роби це. Я люблю тебе таким, який ти е, i для мене головне бачити – тебе щасливим. Але чи ти впевнений, що хочеш зробити саме це? Ти обмiркував усi наслiдки, переконався, що можеш узяти iх на себе? Якщо так, то тiльки це i важить».

«Якщо ти вважаеш, що це ощасливить тебе, то тiльки це i важить». Уявляеш, який ефект може мати ця фраза у стосунках? Тобi доводилося чути щось подiбне в юностi? Хотiв би ти, щоб тобi сказали таке? Гадаю, я знаю вiдповiдь.

Вiзьмемо приклад дитини, яка розповiдае батькам (або чоловiк дружинi) щось справдi безглузде лише для того, щоб отримати згоду на якийсь сумнiвний вчинок. Якщо iй вiдкажуть: «Знаеш що? Якщо ти справдi цього бажаеш i думаеш, що це ощасливить тебе, то немае проблем – роби», – то дуже ймовiрно, що за декiлька хвилин вона повернеться i зiзнаеться: «Ти знаеш, я передумав, це не те, чого я зараз хочу». Оце велика сила любовi!

Важливо розумiти, що таке життевий простiр, про який я говорила вище. Деякi люди настiльки потребують iнших, щоб бути щасливими, що занадто часто опиняються в просторi, призначеному не для них. Якщо у спiлкуваннi з кимось ти вiдчуваеш на душi тягар i тобi немовби нiчим дихати, цю проблему тобi доведеться розв’язати самому. Тобi слiд твердо вiдстоювати цiлiснiсть свого простору.

Вiзьмемо приклад, коли хтось тобi пропонуе: «Менi було б дуже приемно, якби ти пiшов зi мною в кiно сьогоднi ввечерi». Але ти вже маеш iншi плани на вечiр. Хай там як, ти не зобов’язаний приймати запрошення i можеш вiдмовитися: «Менi дуже шкода, але сьогоднi ввечерi я зайнятий». Ти аж нiяк не несеш вiдповiдальностi нi за щастя iнших, нi за iхнi реакцii, бiльше того, ти не зобов’язаний виправдовуватися за своi вчинки. Якщо ж ти сам не проти сходити в кiно, до того ж це зробить приемнiсть iншому, нiщо не заважае тобi змiнити плани i прийняти запрошення. Так чи так ти уникнеш появи очiкувань. Бiльшiсть тих, хто робить щось лише для втiхи iнших, очiкують аналогiчних вчинкiв у вiдповiдь, що часто призводить до розчарувань i непорозумiнь.

А ось приклад чоловiка, який телефонуе дружинi наприкiнцi робочого дня: «Люба, в мене все чудово; день на роботi був успiшний, i я вирiшив запросити тебе до гарного ресторану. Приготуйся, я заiду за тобою». Вечiр пройшов мило. Щоб зробити дружинi приемнiсть, чоловiк замовляв найкращi страви. Однак до того вiн взагалi не поцiкавився, чи були у дружини своi плани на вечiр. Вона ж пiшла до ресторану, тiльки щоб не засмучувати його вiдмовою. Пiсля повернення чоловiк очiкував, що вдома вони кохатимуться! Але вона не мала такого бажання, i це абсолютно ii право. Розчарованi, вони врештi-решт лягли спати в рiзних кiмнатах. Розумiеш мораль? Безпiдставнi очiкування рiдко породжують щось iнше, крiм прикрощiв.

А ось приклад сердечноi любовi. «Люба, я хочу зробити тобi приемне сьогoднi ввечерi. Скажи, чого б ти хотiла найбiльше?» Можливо, вона б обрала спокiйну романтичну вечерю вдома, в нiжнiй i лагiднiй атмосферi. Якщо ж чоловiк неодмiнно хоче влаштувати свято, вiн може запропонувати так: «Люба, в мене сьогoднi святковий настрiй, i я б хотiв, щоб ми пiшли кудись разом. Ти не проти?» Такi слова дають дружинi можливiсть подумати i вирiшити, подобаеться iй iдея чи нi, а в чоловiка немае причин для безпiдставних очiкувань. Як бачиш, яснiсть висловiв допомагае уникнути багатьох непорозумiнь.

Цей приклад добре показуе рiзницю мiж пропозицiею роздiлити бажання з iншим i нав’язуванням його. Саме з цiеi причини виникае стiльки проблем у стосунках мiж партнерами, батьками й дiтьми, мiж друзями тощо. Незрозумiлi натяки зводять спiлкування нанiвець i обертають його на iнструменти власництва та манiпуляцii. Нiхто на свiтi не вiдповiдае за щастя iншого. Коли хтось хоче зробити тобi приемнiсть або ти хочеш зробити приемнiсть iншому, пам’ятай, що в обох випадках це глазур на ТВОЄ тiстечко. Це задоволення для ТЕБЕ, а не для iншого. Тому й тiстечко ти маеш пекти сам. Словом, твоi зусилля будуть марними, ти плутатимеш глазур з тiстечком. Дуже важливо, щоб ти пам’ятав: нiхто не в змозi й не зобов’язанийощасливлювати тебе.

Чи багато в твого партнера якостей, якi тобi не подобаються i якi ти хотiв би змiнити? Ти обрав його – а ти саме обрав, – адже вiн може навчити тебе чогось важливого. Якщо ти покинеш його, не завершивши стосункiв, до того, як зрозумiеш урок, тобто не навчившись того, чого мав би в нього навчитися, тобi доведеться знову пройти всi етапи з кимось iншим. Як знати? Якщо не серце, а твое его продовжуе керувати тобою, засвоiти урок буде набагато важче.

Було б набагато мудрiше навчитися любити iншого таким, яким вiн е, i прийняти iншого з його вибором, яким йому «бути». Однак можливо й те, що, хай навiть прийнявши одне одного й визнавши кожен свою вiдповiдальнiсть, подружжя вирiшить розлучитися. Партнери зрозумiли, що засвоiли те, чого мали навчитися разом. Тодi розлучення вiдбуваеться в гармонii i любовi. Вони й надалi залишаються друзями. Коли через сварки та нерозумiння подружжя вирiшуе розлучитися, тому що не може нi прийняти, нi витерпiти одне одного, це схоже на втечу. Згодом iм доведеться вiдповiсти за це. Неможливо вiчно уникати тоi чи iншоi життевоi ситуацii. Доти, доки ми не навчимося жити одне з одним у любовi, схожа ситуацiя повторюватиметься знову i знову!

Наведу приклад з iншою жiнкою, яка вважала, що любить серцем, але насправдi любила розумом i тому мала безпiдставнi надii. Напередоднi дня народження дуже дорогоi iй людини вона оббiгала безлiч магазинiв у пошуках речi, яку давно мрiяла купити для себе, заздалегiдь вирiшивши, що подарунок обов’язково мае сподобатися. Однак, коли вона вручила його другу, той вiдреагував без сподiваного захвату. Дама була ображена й засмучена: вона витратила стiльки енергii, часу i грошей, щоб зробити йому приемнiсть! Такi наслiдки любовi «головою» i безпiдставних очiкувань.

Якщо ти хочеш зробити приемнiсть подарунком до дня народження, запитай, чого хоче та людина: «Я хочу зробити тобi подарунок, який був би тобi в радiсть, i маю на це таку суму». Навiть якщо грошей у тебе небагато, пам’ятай: важливий намiр. Заразом ти можеш запитати, що хотiв би твiй знайомий конкретно. Так ти уникнеш розчарувань i невиправданих очiкувань.

До речi, можливо, твiй знайомий взагалi не захоче подарункiв: «Не треба подарункiв. Усе, що треба, в мене е, не купуй нiчого. Менi досить твоеi присутностi». Тобi залишаеться тiльки висловити повагу до його вибору: «Якщо ти так хочеш, тобi виднiше. Для мене головне, щоб ти був задоволений i щасливий. Не хочеш, то й не хочеш». Якщо в глибинi душi твiй друг, утiм, бажав отримати подарунок, але посоромився прямо сказати про це, бо ти зловив його на словi, з повагою ставлячись до його власного рiшення, то можна сподiватися, що вiн дiстав урок i наступного разу буде рiшучiший.

Якщо ти хочеш зробити комусь сюрприз i купуеш подарунок, який, як тобi здаеться, буде йому приемний, май на увазi, що так ти робиш приемно насамперед собi. Чесно зiзнайся собi, що тобi втiшний зроблений ефект. Так i скажи друговi: «Менi тут сподобалася одна рiч, яка мае тобi сподобатися, але я не впевнений. Я зберiг чек на випадок, якщо ти захочеш обмiняти ii на що-небудь iнше. Для мене головне задоволення – зробити тобi сюрприз». Повна яснiсть без невиправданих очiкувань i розчарувань.

Якщо хтось вирiшив подiлитися з тобою своiм проектом, тобi залишаеться тiльки слухати i кивати на знак схвалення його ентузiазму, особливо якщо вiн i не питае твоеi думки. Якщо вона справдi його не цiкавить, а ти гориш бажанням ii висловити, краще запитати: «Хочеш дiзнатися мою думку про твiй проект? Менi здаеться, в мене е iдея, яка могла б тобi допомогти». У разi негативноi вiдповiдi не наполягай, адже насправдi його проект тебе не стосуеться. Це його життя, i вiн один дiстане урок зi здiйснення своеi iдеi.

Інша справа, коли чиiсь рiшення так чи iнакше зачiпають твiй життевий простiр. Якщо твiй син вирiшив запросити друзiв о другiй годинi ночi, щоб послухати музику, то це тебе дуже навiть стосуеться. Ти маеш право проявити твердiсть i сказати: «Нi, в такий час я сплю. Це наш спiльний дiм, i ми маемо з повагою ставитися одне до одного». Зрештою, вiн завжди може слухати музику, коли ти не вдома.

Однак якщо ти покажеш незадоволення тим, що вiн повернувся додому о першiй годинi ночi, а це, як для тебе, занадто пiзно, то тут ти припустишся помилки, бо це тебе не стосуеться. Це його життя i його життевий простiр. Завтра вранцi вiн прокинеться, невиспаний, i один розплатиться за наслiдки.

Коли ти вiдчуваеш бажання змiнити когось або вплинути на нього, запитай себе: «Як вiдiб’еться на моему життi, на моему буттi те, що ця людина змiниться? Як вiдiб’еться на моему життi, якщо мiй син ляже спати пiзно i прокинеться невиспаний?» Нiяк. Твое життя iтиме своiм плином, у твоiх щоденних справах нiчого не змiниться. За умови, що не буде порушено твiй життевий простiр. Якщо ти хочеш дiзнатися, який урок ти маеш дiстати з бажання змiнити iншого, запитай себе: «Що страшного ДЛЯ МЕНЕ в тому, що вiн не змiниться?» Завдяки поведiнцi iншого ти щойно розпiзнав один зi своiх страхiв.

Який сенс ускладнювати собi життя, якщо хтось носить iншу зачiску, одягаеться iнакше або розумiе щастя iнакше, нiж ми? Ми настiльки переймаемося чужими справами, що у нас бракуе сил та часу на себе.

Твоi стосунки з iншими стануть простiшими й вiльнiшими, коли ти навчишся любити самого себе. Ти маеш прийняти не тiльки iнших такими, як вони е, а й себе таким, як ти е, навiть якщо ти поки не згоден з тим, який ти е, i якщо це створюе тобi труднощi або неприемностi. Усвiдомивши, що твiй теперiшнiй характер е причиною твоiх проблем i страждань, ти вирiшиш змiнити себе. Однак не забувай: перш нiж стати таким, яким ти хочеш, ти маеш спершу прийняти те, чого не любиш у собi. Як i кожен з нас, ти проходиш в життi через найрiзноманiтнiшi ситуацii. Їхнi наслiдки залежать вiд того, якi рiшення ти робиш. Рiшення навчитися любити себе залежить тiльки вiд тебе.

Головне – любити себе та iнших i поважати себе та iнших. Не дозволяй нiкому заронити в тобi почуття провини. (Детальнiше почуття провини ми розглянемо в окремому роздiлi.)

Оскiльки ти пожнеш те, що посiеш, чому б не сiяти любов, щоб i пожинати ii? Ти можеш запитати, чому ти один маеш докладати зусилля. Можливо, ти гадаеш, що якщо iншi стануть ввiчливiшi, терплячiшi, бiльш застережливi i приемнiшi з тобою, то тобi буде легше змiнити свою поведiнку. Це те ж саме, що сказати: «Нехай iншi посiють моркву, а я залюбки ii з’iм». Те, що ти хочеш, ти маеш вирiшувати зараз, iнакше що ти збираешся пожинати, якщо ще нiчого не посiяв? Хочеш моркви? Тобi й саджати. До речi, так ти будеш впевнений, що врожай припаде тобi до смаку. Щоб пожати любов, ти маеш спершу сам посiяти ii. Логiчно i просто.

Любов мае велику цiлющу силу. Любов вiбруе. Коли ти сповнений любовi, ii вiбрацii линуть вiд тебе з такою силою, що люди вiдчувають iх. Ось чому iм добре в твоему товариствi. В такi моменти вони здаються тобi iншими. Весь навколишнiй свiт здаеться тобi iншим, але це лише результат вiбрацiй, якi ти випромiнюеш.

Бiльше не треба намагатися змiнити iнших, бiльше не треба мiняти себе; як кажуть, можна «вiдпустити вiжки». Коли ти перестанеш чинити опiр i повнiстю довiришся цiй мудростi, розпочнеться твоя трансформацiя. Ти сам переконаешся: любов творить дива.

Що бiльше ти любиш, то бiльше здобуваеш перемог i менше вiд тебе потрiбно зусиль. Це утверджуе тебе в бажаннi продовжувати. Не забувай: коли ти засуджуеш або критикуеш когось, так ти стверджуеш, нiби ти один БОГ, а iншi нi. Кожна людина, навiть найстрашнiший убивця, народжений любити й одержувати любов.

У ЖИТТІ НЕМАЄ ЛИХИХ ЛЮДЕЙ – Є ТІЛЬКИ ТІ, ЩО СТРАЖДАЮТЬ.

Приймаючи власне страждання i страждання iнших, значно легше прийняти ситуацii, якi можуть здатися занадто страшними i жорстокими. Бачачи страждання на обличчi злочинця, ти легше приймеш його, навiть якщо не схвалюеш його поведiнки. Прийми й те, що вiн, зi свого боку, пожинае те, що посiяв. Коли вiн через страждання усвiдомить наслiдки своiх дiй, трансформацiя зможе початися i в його життi.

Ти пожнеш багато любовi вже в процесi навчання, як любити iнших i себе самого. Це як вчитися танцювати: що бiльше ти дисциплiнований i що бiльше вправляешся, то вище твоi шанси домогтися успiху.

Я навчаю iстинного розумiння любовi вже багато рокiв, i не минае тижня, щоб я не була свiдком нових див. Це неймовiрно: щойно люди починають застосовувати засвоенi знання в життi – в стосунках зi своiм партнером, своiми дiтьми, рiдними i близькими, друзями, пiдлеглими й особливо керiвництвом, – результати перевершують всi очiкування. Любов докорiнно змiнюе життя кожного.

Якщо в тебе е дiти, бажано навчати iх правильного розумiння любовi вiд раннього вiку, вiд самого дитинства i навiть пiд час вагiтностi. Наприклад, мати може заздалегiдь обiцяти дитинi, що буде ставитися до неi з повагою i що вона сама ухвалюватиме рiшення в своему життi. Так дитина буде набагато життерадiснiшою. Пiсля народження навчання продовжиться, i вона дiзнаеться, що все в ii життi вiдбуваеться за ii вибором – що вона сама притягуе до себе подii та людей. Слухати розповiдi про любов i вiдповiдальнiсть вiд самого початку свого життя – справжнiй привiлей для дитини. Водночас нiщо не зрiвняеться за силою впливу з батькiвським прикладом. Якщо ти за характером врiвноважений i оптимiстичний, у тебе е всi шанси передати цi якостi дитинi. Так ти на роки вперед станеш для неi прикладом для наслiдування i наставником, а вiдомо, наскiльки важливо в юностi мати поруч дорослого, якого цiнуеш i поважаеш.



Вправи на засвоення цього роздiлу



1) Знайди ситуацiю, за якоi ти запитав би себе: «А що могло б ощасливити мене саме в цю мить?»

2) Зроби собi яку-небудь приемнiсть: визнач, якi для цього потрiбнi дii, i послiдовно виконай те, що справдi порадуе тебе.

3) Тепер добери таку ситуацiю, за якоi потрiбна iнша людина. Запитай ii: «Що зробить тебе щасливим?» Якщо ця людина заговорить про певне бажання, з’ясуй, як це бажання допомагае iй «бути» тим, ким вона хоче бути; прийми таке ii прагнення «бути», навiть якщо ти не розумiеш чи не згоден. Але якщо ця людина попросить у тебе чогось, що потребуе матерiальних витрат або витрат часу, тобi краще уточнити для неi, скiльки грошей i часу ти гoтoвий на це витратити. Ти завжди маеш зважати на власнi потреби й не обмежувати себе через iнших. Справжня любов починаеться з себе.

4) Коли будеш наодинцi зi своiми думками, повторюй таку афiрмацiю, поки не вiдчуеш себе готовим до наступного роздiлу:


Я ПОВАЖАЮ І ПРИЙМАЮ БАЖАННЯ ТА ДУМКИ ІНШИХ, НАВІТЬ ЯКЩО НЕ ЗГОДЕН І НЕ РОЗУМІЮ, ТАК Я ЗДОБУВАЮ БІЛЬШЕ ЛЮБОВІ




Роздiл 5. Великий закон причини i наслiдку


Закон ПРИЧИНИ І НАСЛІДКУ вiдповiдае закону АКЦІЇ ТА РЕАКЦІЇ й означае: «Що посiеш, те й пожнеш». Його також називають законом «карми», або законом «бумерангу», оскiльки все, що ти посилаеш у Всесвiт i що йде вiд тебе, неодмiнно i тiею ж мiрою тобi й повертаеться. Цей великий закон вимагае неухильного дотримання i може повнiстю змiнити твое життя. Якщо ти обираеш i робиш рiшення з його урахуванням, вiн допоможе тобi стати господарем своеi долi (зрозумiло, за умови, що ти пам’ятаеш, у чому це полягае).

Причина завжди тягне за собою наслiдок. Цей великий закон керуе фiзичним, психiчним, ментальним i духовним свiтом.

Не вiрити в нього настiльки ж безглуздо, як стрибати з шiстдесятого поверху, щоб переконатися в iснуваннi закону всесвiтнього тяжiння. Або випити келих отрути, припускаючи, що ним не можна отруiтися, адже вiн виглядае невинно.

Закон Причини i Наслiдку – незворотний. Якщо ти посiяв моркву, то й виросте морква, а не картопля. Те ж саме вiдбуваеться i в життi: що ти посiяв, те й пожнеш. Виняткiв немае. Все, що ти пожинаеш, було посiяно твоiми думками i вiруваннями, усвiдомленими чи неусвiдомленими.

Можна навести безлiч прикладiв дii цього закону. Чи задорогий тобi будинок вартiстю в мiльйон доларiв? «Нi. Це не для мене, це для багатiiв», – одразу ж вiдповiси ти. Ну ось, ти пожинаеш те, у що вiриш. Але звiдки беруться люди, якi живуть у таких будинках? У свiтi тисячi мiльйонерiв i мiльярдерiв. Чому ти не один з-помiж них? Просто тому, що вони вiрять в iнше.

Як щодо навколосвiтньоi подорожi? «О нi, в мене на це немае нi грошей, нi часу!» Знову нiчого дивного: ти уперся очима в мiсце, де стоiш. Ти не рухаешся.

У тебе можуть бути спадковi хвороби? Так? Зрозумiло. Куди ж ти дiнешся? У тебе дiабет, як у iнших членiв твоеi родини. Якщо ти вiриш у таку зумовленiсть, з тобою i не може бути по-iншому, адже ти засвоiв iдею про те, що дiабет – спадкова хвороба. Усвiдомлюеш ти це чи нi – результат буде одним i тим самим. Уже доведено, що спадкових хвороб насправдi дуже мало. Тобi це вiдомо? Я особисто визнаю тiльки одну: спосiб думок, що передаеться вiд поколiння до поколiння.

«Я не можу. В мене до цього немае здiбностей» – ось тверда гарантiя нiколи не досягти успiху.

Великий Закон Причини i Наслiдку дiе однаково для всiх на планетi – багатих i бiдних, принцiв i жебракiв, хворих i здорових, жiнок i чоловiкiв, дiтей i дорослих. Щоразу, коли ти дозволяеш собi думати, говорити або дiяти всупереч любовi i своiм потребам, ти прирiкаеш себе на тяжкi наслiдки.

Здатнiстьпередбачати наслiдки конкретних дiй – це доказ неабиякоi мудростi.

Якщо ти збуваеш свое життя в лiнощах i чеканнi, нiбито все саме впаде з неба, тобi нiколи не побачити врожаю, який збирае той, хто працюе енергiйно й не покладаючи рук. Багато хто настiльки поглинений спостереженнями за iншими i за iхнiми успiхами, що врештi-решт перестае вiрити у власнi здiбностi. Вони думають, нiби народженi жити в бiдностi й мають терпiти нестатки все свое життя, замiсть того щоб прагнути до бiльшого i зробити життя таким, про яке вони тiльки мрiють. Жертви власних упереджень, вони пожинають те, що посiяли, – тобто майже нiчого.

Якщо у твоему життi мало любовi, подумай: а ти посiяв ii? Якщо ти оточений байдужiстю, подумай: чи не байдужiсть ти сiеш? Однак май на увазi, суто зовнiшних знакiв уваги недостатньо, щоб викликати щиру прихильнiсть. Усе залежить вiд твоiх намiрiв i твоiх очiкувань. Очiкування продиктованi лише нашим розумом, нашим его. Я ж кажу про справжнiй зв’язок i любов – вiд серця – i таку любов, що нiчого не чекае навзаем. Почуття не зiйдуть врожаем у серцi, якщо вони посiянi головою.

Бажаючи змiнити наслiдки й реакцii, достатньо змiнити iхнi причини. Хай про що йдеться, поглянь на наслiдок, який ти пожинаеш, i зрозумiеш, яку причину посiяв.

Дiю закону Причини i Наслiдку можна перевiрити дуже просто. Пiдiйшовши впритул до вогню, ти ризикуеш обпектися, а беручи голими руками шмат льоду – обморозити пальцi. Як бачиш, нiчого складного. В усiх iнших випадках дiя цього великого закону залишаеться схожою.

Хай що ти робиш, реакцiя виникае там, куди була спрямована дiя. Наслiдок тотожний причинi, а паросток з’являеться там, куди було кинуто насiння. Людина часто ускладнюе собi життя, не довiряючи простим речам. Вона сумнiваеться, боiться, хвилюеться, заплутуеться i врештi-решт повертаеться у вихiдну точку. Тим часом вона потрапляе в безлiч прикрих ситуацiй, яких могла б уникнути, якби одразу шукала в потрiбному мiсцi – в СОБІ. Вiдповiдь завжди там.

Регулярно потрапляючи в однi й тi самi неприемнi ситуацii та халепи з незрозумiлоi тобi причини, ти, без сумнiву, пожинаеш те, що посiяв ранiше, – цiлком iмовiрно, що в дитинствi. У ранньому вiцi ти напевно вирiшив жалiти себе i робиш так досi. Результат: бажаючи одного, ти отримуеш прямо протилежне. Наслiдком можуть бути i слабке здоров’я, хвороби, схильнiсть до насильства, бiднiсть, невдоволення тощо. Швидше за все, ти зовсiм не пам’ятаеш про той давнiй свiй вибiр, i це не дивно: такi рiшення майже завжди ми робимо неусвiдомлено.

Утiм, немае потреби повертатися в далеке минуле, щоб зрозумiти, в чому справа, i спробувати розв’язати проблему. Насправдi навiть не обов’язково розумiти. Поставити крапку наминулому i почати нове життя можна в будь-який момент. Якщо ти справдi хочеш цього, ти можеш змiнити наслiдок, виправивши причину прямо зараз. Рiшення за тобою. Вирiшивши, що починаючи вiд сьогоднi ти пожинаеш любов, ти маеш лише почати сiяти ii всюди навколо себе. Люби серцем, нiчого не чекаючи у вiдповiдь.

Повторюю: не копирсайся анi в минулому, анi в причинах, що призвели до негативних наслiдкiв. Не намагайся згадати, яка саме ситуацiя спричинила той чи iнший ефект. Ти щойно розпочав нове життя. Минуле – не бiльше нiж архiв подiй, якi ти пережив i якi зробили тебе тим, хто ти е. Вiдтепер засiвай лише те, що хочеш пожати.

Хочеш жити в достатку – почни мислити в категорiях достатку. Спiлкуйся з людьми, що живуть у достатку. Вдавай iз себе вже багату людину, що може дозволити собi все. Якi тепер твоi дii? Пiдеш обiдати в привокзальне кафе чи в ресторан класом вище? Тут ти напевно згадаеш, що в тебе немае грошей i що пiсля ресторану ти не зможеш заплатити, наприклад, за квартиру. Бачиш, як цими словами ти запускаеш у дiю певну причину? Ти щойно запевнив себе, що не зможеш заплатити за квартиру – саме це з тобою i трапиться. Ти маеш постiйно програмувати себе, стверджуючи приблизно таке: «Я багатий i живу в повному достатку, який походить з великого багатства Всесвiту, що належить менi». Зрештою, це вiдчуття досягне самих глибин твого ества, ти повiриш, що воно реальне, i ця нова реальнiсть матерiалiзуеться замiсть староi. Цiлком можливо, що вона матерiалiзуеться зовсiм несподiваним для тебе способом. Всесвiт – твiй внутрiшнiй БОГ – часто використовуе засоби, про якi ти навiть не здогадався би.

Не треба кидатися в крайнощi. Почни з невеликого, чiтко уявляй собi, чого ти хочеш. Тепер ти можеш перейти до дii i розраховувати на бажану вiддачу. Не забувай: яка АКЦІЯ, така й РЕАКЦІЯ. Сидячи вдома i тiльки думаючи про щось або ж бажаючи чогось, ти чекатимеш результатiв ой як довго. Щоб змiнити стан справ, потрiбнi реальнi дii з максимальною енергiею.

Якщо хочеш оновити гардероб, викинь те, що давно не носиш, i вдай, нiби звiльняеш мiсце для нових речей. Уяви, нiби вони вже висять у шафi, вiдчуй задоволення вiд того, як ти в них виглядаеш. Потiм починай потроху купувати iх.

Ти напевно думаеш: «Це занадто чудово, щоб бути реальним. Таке трапляеться тiльки з iншими. Малоймовiрно, щоб i менi вдалося». Ти розумiеш, яку причину запускаеш у дiю такими думками? Будь уважнiший до своiх думок i слiв. Що ти думаеш, читаючи цi рядки? Чи вiриш у те, що тут написано? Ти готовий спробувати чи досi сумнiваешся? Якщо сумнiватимешся далi, в твоему життi нiяких змiн i не буде.

Якщо хочеш здобути багато друзiв, проводити час разом з ними i мати активне життя, починай дiяти в цьому напрямку. Знаходь собi друзiв: сам пiдходь до людей, заговорюй з ними на вулицi та будь-де. Роблячи так щодня, ти швидше запустиш потрiбну пружину новоi причини. На iнших не сподiвайся – нiхто сам до тебе не прийде. Зробити вибiр, а отже, свiй перший крок, маеш ти.

Тому вiзуалiзуй бажане, дiй у цьому напрямку – i твоi зусилля помножаться стократ. Не забувай про вiдчуття радостi, що з’являеться, коли нарештi ти дiстаеш об’ект, який вiзуалiзуеш. Урожай не завжди сходить швидко, тому про всяк випадок треба запастися терпiнням.

Великий закон Причини i Наслiдку однаково дiе для всiх. Вiн сам потурбуеться про те, щоб кожен пожав те, що посiяв. Закон дiе так у всiх сферах життя, зокрема й у людських стосунках. Іншi поводяться з нами так, як ми поводимося з ними. Який сенс мстити комусь чи карати? Розсердившись на себе або на iншого, ми ображаемося, лютуемо, спересердя робимо дурницi; хочемо змiнити людей довкола, показати iм, як треба поводитися тощо. Але чинити так – це однаково що ствердити: «Я – БОГ, а ти – нi! Я тобi покажу, що таке БОГ!» Якщо ти БОГ, то й iнший теж БОГ. Якщо тобi заподiяли зло, не тобi карати винного. Нiхто не мае права цього робити. Закон причини i наслiдку розбереться з винним ЗГІДНО З НАМІРАМИ, якi той мав щодо тебе в той момент. Закон потурбуеться про те, щоб вiн пожав те, що посiяв. Ось чому важливо зосередитися на власних справах i приймати людей такими, якими вони е.



Вправи на засвоення цього роздiлу



1) Склади список речей або ситуацiй, якi ти хотiв би «пожати» чи то вже завтра, чи наступного тижня, чи навiть наступного року. Немае нiчого прекраснiшого, величнiшого, крiм цього. Нагадай собi, що ти нiчим не обмежений, адже все, що iснуе на Землi, було створене для кожного з нас.

2) Написавши список того, що ти хочеш пожати, одразу дiй у напрямку до задуманого.

3) Протягом трьох наступних днiв пильно постався до своiх слiв i вчинкiв, якi тобi шкодять, заважають або затримують пожати те, чого ти хотiв би. Послiдовно замiни iх на позитивнi та конструктивнi думки.

4) Коли будеш наодинцi зi своiми думками, повторюй таку афiрмацiю, поки не вiдчуеш себе гoтовим до наступного роздiлу:


ВІДТЕПЕР Я СІЮ І ПОЖИНАЮ ЛИШЕ ТЕ, ЩО КОРИСНЕ ДЛЯ МЕНЕ, ЗАВДЯКИ МОЇМ ДУМКАМ, ПОЧУТТЯМ, СЛОВАМ І ДІЯМ




Роздiл 6. Розiрвати ланцюги i пробачити


Цей роздiл – один з найважливiших у книзi, адже вiн присвячений засадничим принципам людського iснування. Постався до нього з особливою увагою. Засвоiвши його змiст серцем, ти зможеш повнiстю змiнити свое життя.

Пiд ланцюгами я маю на увазi невидимi ланцюги, що виникли пiсля твого народження. Це неприемнi спогади, похованi в самих глибинах твoгo ества. Вони утворенi твоею реакцiею на тих, хто в раннi роки мав владу над тобою: батько, мати, старшi брат чи сестра, дiдусь з бабусею, дядько, тiтка, няня, сусiд, вихователька тощо. Найменша риса, яку ти вiдмовлявся прийняти в iхньому способi «бути», поеднала тебе з кожним з них невидимим ланцюгом. Хто найбiльше був присутнiй у твоему життi протягом перших семи рокiв? Хто тодi опiкувався тобою? Немае сумнiвiв, що ця людина справила значний вплив на твое життя.

Вiд народження до семи рокiв дитина бiльше слухаеться iнстинктiв, нiж iнтуiцii. Вона не мiркуе, а приймае речi такими, якими вони iй видаються. Водночас дитина робить багато важливих рiшень щодо свого життя, найчастiше – неусвiдомлено.

Першим рiшенням у твоему життi був вибiр власних батькiв. Ти обрав iх для себе як приклади, щоб з iхньою допомогою навчитися любити i приймати людей такими, якими вони е. Однак, народившись на свiт, ти з’ясував, що з радiстю змiнив би деякi риси iхнього характеру, бо щось у них тебе непокоiть i викликае неприйняття. Кожна неприйнятна риса створила окремий ланцюг. Невидимi i всюдисущi, цi ланцюги спричинили душевний дискомфорт. Самою своею наявнiстю вони попереджають: ти втiлюеш у собi якраз те, чого не любив у батьках. Ось для якого уроку ти обрав iх: щоб вони показали тобi, якi риси ти досi не приймаеш у собi самому.

Я називаю цi зв’язки ланцюгами, тому що вони приковують того, хто не сприймае, до того, кого вiн не сприймае. Цi двi людини, прикутi одна до одноi, е заручниками одна в iншоi в iхнiй нездатностi до вираження iстинноi любовi.

Будь-який такий ланцюг, наприклад неприемна риса характеру, згодом раз у раз вiдтворюеться в життi. Скажiмо, твiй батько був замкненою людиною; вiн нiколи не висловлював своiх почуттiв, вважав за краще сидiти в своему кутку i нi з ким не розмовляти. Оскiльки ви з ним майже не спiлкувалися, вiн не мiг висловити i свою любов до тебе. Не прийнявши такоi його поведiнки, ти дозволив почуттю невдоволення вкоренитися в тобi. Поглянь на себе тепер. Як ти живеш? Чи вiдкритий ти в стосунках з людьми? Чи вiдверто говориш те, що думаеш? Або ж обмежуешся фразами, яких вiд тебе чекають? Ось бачиш, ти став таким, як твiй батько. «Викапаний батько!» – кажуть деякi, навiть якщо обставини кардинально змiнилися.

Або ж, наприклад, твоя мати постiйно втручалася в твоi справи. Вона обмежувала твiй життевий простiр. Вона стежила за кожним твоiм кроком i постiйно вказувала, що тобi можна робити, а чого не можна. Це було нестерпно i не дозволяло вiльно дихати. Скажи, як ти сам тепер поводишся у своему колi спiлкування? Схоже, чи не так? Якщо маеш сумнiви, поцiкався у своiх близьких i знайомих, яке ти справляеш враження. Скорiше за все, тобi вiдкажуть, що ти – копiя матерi.

Якщо в дитинствi ти хотiв сприймати батька як приклад для наслiдування, то тепер пiдсвiдомо, на якомусь глибшому рiвнi, вiн став частиною твоеi особистостi. Можливо, ти поводишся дещо iнакше, але цей чинник так чи iнакше в тобi е.

Ти вiдмовлявся коритися волi матерi? Поглянь, як ти поводишся в життi. Чи завжди дiеш за власним вибором, чи тебе змушують?

Мати не терпiла вдома жодного безладу i смiття? А вони тебе анiтрохи не хвилюють? Утiм, це дуже схожа категоричнiсть!

Пiсля цих прикладiв спробуй згадати хоча б одну рису характеру своеi матерi, яка тобi не подобалася i яка вже нiяк не присутня у твоiй власнiй поведiнцi. «Та жодноi! В мене характер абсолютно iнший!» – вiдкажеш ти з гордiстю. Я вiдповiм тобi, що, так сильно намагаючись бути ii протилежнiстю, ти заважаеш собi бути самим собою. Ти розумiеш, скiльки енергii ти викидаеш на вiтер, живучи в постiйнiй суперечностi зi своею iстинною природою? Все, що тобi вдаеться, – це далi чинити опiр тому, що ти колись не змiг прийняти. Так розiрвати ланцюг набагато важче, адже для цього ти маеш, як мiнiмум, усвiдомити його наявнiсть.

Така поведiнка суперечить Великому Закону Любовi. Поки ти не припиниш – свiдомо чи нi – намагатися бути несхожим на тих, хто ранiше мав на тебе вплив, ти нiколи не станеш самим собою i не досягнеш душевноi рiвноваги. Твоi особистi прагнення так i залишаться звалищем нереалiзованих проектiв, а твоя присутнiсть на Землi зведеться до блукання в темрявi.

Найважче прийняти ситуацiю, що пов’язана з фiзичним або психологiчним насильством. Якщо в дитинствi тебе били i ти не прийняв цього, вважаючи, наприклад, що з тобою чинять несправедливо, або протестуючи проти факту самого насильства, ти маеш обов’язково розiрвати цей ланцюг, поки отрута не заподiяла тобi непоправноi шкоди. Цiлком можливо, що досi в тебе жодного разу не було потреби виразити емоцii через насильство – фiзичне, ментальне або словесне, – але схильнiсть до насильства, ймовiрно, зачаiлася в глибинах твоеi душi й готова оприявнитися за нагоди в будь-який момент. Одного разу це станеться, i ти шкодуватимеш i вiдчуватимеш докори сумлiння. Можливо, ти намагаешся поводитися стримано. Але внутрiшня боротьба не припиниться сама собою, i ти постiйно вiдчуватимеш себе жертвою. Єдиний спосiб вийти з неi переможцем – це якнайрiшучiше розiрвати ланцюг.

Затям собi раз i назавжди: все, що ти не прийняв, матиме повторення знову i знову впродовж твого життя. Свiдомо чи несвiдомо ти постiйно опинятимешся в колi людей (членiв сiм’i, коханих, дiтей, начальникiв, друзiв, сусiдiв тощо), якi дратують тебе своiми вчинками або поведiнкою. Ти неминуче притягуватимеш iх. Крiм цього, вони опиняються у твоему життi не випадково, а для того, щоб звернути твою увагу на все, що ти не зумiв прийняти в своiх батьках i, як наслiдок, не приймаеш у собi самому. І так триватиме доти, доки ти не зрозумiеш, що у тобi ще залишаеться ланцюг, який ти досi не розiрвав. Пам’ятай: ти сам притягаеш до себе все, що з тобою трапляеться, i всiх, хто опиняеться на твоему шляху, щоб допомогти собi усвiдомити, якi якостi в собi ти не приймаеш.

Ти маеш навчитися любити, незважаючи на байдужiсть, незважаючи на насильство, незважаючи на недовiру i несправедливiсть, зрадництво i вiдкинутiсть. Якщо в раннi роки ти вiдчував себе вiдкинутим, якщо тобi здавалося, що ти для всiх лише прикрий тягар, що тебе не приймають таким, який ти е, – iнакше кажучи, що тебе не люблять, то ти ризикуеш залишитися вiдкинутим усе свое життя. Ти постiйно вiдчуватимеш себе вiдкинутим з боку свого оточення. Ось чому ти маеш розiрвати всi ланцюги, щоб мати змогу продовжити свою еволюцiю.

Наприклад, ти – молодий батько. Як ти дiеш, як поводишся в стосунках з дiтьми? Безумовно, тобi доводиться i карати, i закликати до порядку, i вичитувати деколи доволi суворо, чи не так? Усе це з любовi, скажеш ти. Ти iх любиш, але ти хочеш донести до них, що для них добре. До того ж батькам часто вриваеться терпець. Проблема в тому, що вони беруться за справу не з того боку. Вони люблять не серцем, як i iхнi власнi батьки, яким теж нi в кого було цього навчитися. Водночас не треба занадто винуватити себе – важливо не тiльки чим, а й як сильно ти любиш. Усвiдом тiльки, що любити розумом важче i часом болiснiше, нiж любити серцем. Любов «головою» заснована на страху i дае лише емоцii та розчарування, тимчасом як любов серцем звiльняе i, навпаки, дае душевний спокiй i гармонiю з навколишнiм свiтом.

Щоб нарештi розiрвати ланцюги, якими ти прикутий до своiх батькiв, i стати самим собою, ти маеш прийняти, що твоi батьки – або тi, хто був замiсть них, – намагалися робити все якнайкраще в рамках свого розумiння. Вони любили тебе, як умiли на той момент. Вони не могли любити тебе iнакше, адже так iх самих навчили любити. Вони самi щиро вiрили, що вчиняють для тебе якнайкраще.

Інодi за удаваною байдужiстю батькiв насправдi криеться довiра. Чи усвiдомлюемо ми це? Батьки настiльки нам довiряють, що дають свободу вибору й можливiсть жити своiм життям. Ми можемо сприйняти це як iхню байдужiсть; але насправдi це свiдчення великоi любовi. Чому нам неодмiнно треба вiдчувати себе покинутими i знедоленими? Причиною хибноi iнтерпретацii фактiв часто е образи, якi не мають до них нiякого стосунку.

«Суворими» зазвичай називають батькiв, якi висувають дiтям завищенi вимоги. Вони хочуть, щоб дитина перевершувала iх у всiх сенсах i досягла в життi бiльшого, нiж вони. Вони не можуть змиритися з тим, що вона робить щось упiвсили. Вони виношують надто великi надii i чекають вiд дитини чогось понадмiру. Дуже часто такi батьки намагаються реалiзувати через дiтей власнi нездiйсненi мрii. Хай там як, позаду кожного акту суворостi стоiть любов батькiв, адже вони вважають дитину здатною досягти великих успiхiв.

Багато батькiв намагаються зробити все, щоб iхня дитина не повторила iхню долю. Безвiльний i слабодухий батько вряди-годи поводиться з дiтьми грубо та жорстоко, сподiваючись саме так виховати в них силу i стiйкiсть, яких бракуе йому самому. Вiн вчиняе так з любовi, хiба нi? Насправдi вiн грубий з дiтьми тому, що зневажае себе i свое невдале життя. Понадмiру вимоглива мати, що стежить за кожним кроком доньки, е прикладом такоi самоi ситуацii. Вона вимагатиме вiд дочки надхмарних успiхiв у всьому, сподiваючись забезпечити iй краще життя, нiж ii власне.

Найзаповiтнiше бажання бiльшостi батькiв – зробити так, щоб у дiтей було всього бiльше, нiж у них, i щоб вони вийшли в життя краще пiдготованими. Це i породжуе надзвичайно нереальнi сподiвання. Надмiрна турбота i суворiсть – прояви великоi, але власницькоi любовi. Що бiльше нам лячно, то бiльше ми любимо головою.

Пригадай визначення любовi: ЛЮБИТИ – це ПРИЙМАТИ те, що е, навiть якщо ти не розумiеш або не згоден. Але немае дитини, яка була б згодна з батькiвським розумiнням любовi, адже кожна людина унiкальна. Кожна дитина, незалежно вiд соцiального рiвня сiм’i, хоче, щоб ii любили iнакше – виявляючи свою любов у той чи iнший спосiб, з бiльшою чи меншою турботою тощо. Але ми не можемо нiкого змiнити. У кожного свiй характер. Кожен такий, як вiн е, яким його навчили бути, яким вiн тiльки й може бути вiдповiдно до його життевого плану батька та дитини.

Тепер у тебе е можливiсть зрозумiти, що на свiтi е форма любовi значно вищого рiвня, нiж власницька. Впродовж багатьох рокiв людина не вiдала про iснування свого внутрiшнього потенцiалу. Їi любов залежала лише вiд людей, що ii оточували. Як у такому разi вона могла навчити когось iншого того, про що сама не знала?

Якщо ти пiдсумуеш усе, що ти хотiв би змiнити у своiх батьках, якщо ти згадаеш усi сварки й закиди, що доводили тебе до слiз або ж навiть до ненавистi, то побачиш, що з роками твоi ланцюги набули неймовiрних розмiрiв. Мiрою того як ти почнеш розпiзнавати любов позаду кожноi дii та позаду кожного слова, один за одним порвуться всi твоi ланцюги, й одного прекрасного дня в тобi не залишиться нiчого, крiм любовi. Заради цього результату ти маеш насамперед визнати методи своiх батькiв, навiть якщо ти не згоден з ними загалом або ж у деяких моментах. Крiзь призму любовi ти сприймеш iх iнакше й усвiдомиш, як сильно вони тебе любили, а головне – до якоi мiри не любили себе, якщо не були в змозi розгледiти себе в тобi.

Кожна образа, яку ти тримаеш на тих, хто тебе скривдив або принизив, утворюе ланцюг, що тебе сковуе. Це одна з можливих причин невдоволення, яке ти вiдчуваеш. Тепер, коли ти знаеш, що iснуе дещо набагато важливiше, нiж те, що ти зараз вiдчуваеш до цих людей, чи не здаеться тобi, що звiльнення вiд ланцюгiв дозволило б твоему серцю вiдкритися, а твоiй душi – вирости?




Конец ознакомительного фрагмента.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=44902088&lfrom=362673004) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.