Лола шукае подругу Ізабель Абедi Пригоди Лоли #1 Лолин тато родом iз Бразилii, а ii тiтка заввишки лише вiсiмдесят сантиметрiв. А ще вiд неi божеволiють мiльйони шанувальникiв, коли вночi вона перетворюеться на знамениту поп-зiрку Джекi Джонс. Але чого в Лоли немае, то це найкращоi подруги – а знайти ii дiвчинцi хочеться понад усе на свiтi! Треба негайно щось придумати – i Лола вiдправляе листа, в якому звiряеться про свое заповiтне бажання, прямо в небо на повiтрянiй кульцi. А у вiдповiдь отримуе таемниче послання в пляшцi… Ізабель Абедi Лола шукае подругу Книга 1 Софii, Меме i Папулi, у яких теж е папай. Моiй улюбленiй школi з козами, якiй виповнюеться 100 рокiв. І Мартiнi М. Еппiнг, яка подару- вала менi iдею книг про Лолу. 1. Хто я i ким би хотiла бути Моя подружка каже, що, перш нiж розповiдати свою iсторiю, я повинна назвати себе. Думаю, вона мае рацiю на всi сто. Тим паче що iсторiя – про мене. Ну гаразд, не тiльки про мене – ще й про мою подружку, але я поки не знайомитиму вас iз нею, а то потiм буде нецiкаво. Хочу тiльки додати, що зараз вона сидить поруч i допомагае менi зiбрати думки докупи. І якраз пiдказуе, що взагалi-то давно час переходити до дiла. Отже, мене звуть Джекi Джонс, менi п’ятнадцять. Я, звiсно, ходжу до школи, але я ще й спiвачка. Я виконую поп, i на моi концерти збираеться сила народу. А одного разу мене навiть показали по ящику. Вiдтодi я стала знаменитiстю. Тепер я щодня роздаю принаймнi три десятки автографiв. Щонайперше на вечiрках, днях народження i в школi. Школа теж прославилась – адже саме в нiй я вчуся. На останнiх батькiвських зборах, я чула, навiть пропонували надати нашiй школi iм’я Джекi Джонс. А директор повiсив на стiну кабiнету постер iз моiм портретом. На ньому я в чорному шкiряному куцаку iз заклепками, i в кожнiй руцi у мене по мiкрофону. Самi розумiете, фанiв у мене стiльки, що й на воза не забереш, як у справжнiсiнькоi зiрки. І заробляю я купу грошей. Мiльйончикiв так два-три за пiсню. Бiльшу частину грошей я, звiсно, жертвую на бiдних дiтей Бразилii. Але й менi дещо лишаеться. На роликовi ковзани, новий маунтбайк i жуйку завжди вистачае. Як i всi зiрки, я трохи ненормальна. Недавно навiть купила автомат, який продае жувальну гумку. Правда, вiн висiв на стiнi будинку, тож довелося i його заразом прикупити. Невеличкий – усього чотири поверхи. Коли я показала його батькам, вони аж просльозились вiд щастя. Звичайно, умебльовували ми його разом. А що саме я була його господиня, менi дозволили розподiлити поверхи: кому – який. Мамi дiстався перший. Там вона обладнала палату для своiх пацiентiв i художню студiю для себе. Другий поверх я вiдвела татковi. Вiн улаштував там музичну студiю i танцювальну залу, бо теж обожнюе музику. Але знаменитiсть усе-таки не вiн, а я. Бабуся, дiдусь i тiтка Лiзбет поселилися на третьому, а сама я – на четвертому. У мене п’ять кiмнат: одна для занять альпiнiзмом, одна для навчання, кiмната страху, басейн i дискотека для друзiв. На даху розмiстився наш ресторан. Туди я запрошую своiх фанiв перекусити, а потiм ми разом танцюемо на дискотецi. Розповiдати далi? Чи краще вiдразу признатися, що я живу таким життям лише тодi, коли довго не можу заснути й перевертаюся в лiжку з боку на бiк? А трапляеться це частенько. Якщо бути щирою – мало не щовечора. Мама спроваджуе мене спати, я слухняно вимикаю свiтло, але заснути не можу. Та маму це не обходить: я мушу лягати – та й годi. Я перепробувала всi вiдомi способи засинання, але на те – нiякоi ради! Навiть овець лiчила, та й тi мене пiдвели. Вони не почали стрибати через огорожу, а пiдбiгли до неi i стоять як укопанi. Вийшла така мала купа, що полiчити iх не було нiякоi змоги. Я так засмутилася, що в мене аж голова засвербiла. А як менi все це набридло, i я гукнула: «Ну ж бо, дурепи, стрибайте хутчiй!» – увiйшла мама i сказала, що репетувати серед ночi нiкуди не годиться. Тiльки-но вона вийшла, як вiвцi знову збилися в купу i стали огидно бекати, нiби й справдi знущаються. Я пiвночi згаяла на те, щоб розiгнати цих дурнуватих овець, i засмутилася ще дужче. Тодi я вирiшила сходити до вбиральнi. Бабуся каже, що коли полегшитися, то все непотрiбне вiдразу де й дiнеться. Я бiгала туди що п’ять хвилин, i менi все легшало й легшало. Але за тринадцятим заходом мене застукала там мама i сказала, що коли ще раз побачить мене на унiтазi, то надiне на мене памперс. От такi дiла. Це як хвороба: щойно гасне свiтло, менi вiдразу стае погано. Але маму зовсiм не хвилюе, що у мене вiд темряви болить голова. Не колише ii анi те, що у вусi в мене стрiляе, анi те, що спина свербить. Якось, коли я заявилася до вiтальнi о пiв на одинадцяту, скаржачись на серцевий напад, вона так розсердилася, що пообiцяла менi наступного разу накрутити хвоста. Усi мами такi безсердечнi? Чи тiльки моя, бо вона медсестра? Я страждаю вiд жахливого безсоння, але всiм до мене байдуже. Ще й лаються. Доводиться лежати в темрявi i тримати язик на зашморзi, бо мама обiцяла власноручно накрутити менi хвоста. Навiть зараз менi так себе жаль, що якось аж не хочеться бути самою собою. Цiкаво, ким би я стала, якби я була не я? О, тут безлiч варiантiв! Я стала б пожежником, пiратом, детективом, сиротою чи взагалi б… померла. Звичайно, пiсля черговоi сварки з батьками. Ото б вони посмiялись! Але вранцi ми, звичайно, помирилися б, i я знову стала б спiвачкою. Тепер я мрiю щоночi, i моi мрii такi класнi, що спати хочеться ще менше. Звiсно, найперше я мрiю про чотириповерховий будинок. Я уявляю його аж до пiвночi, поки опоряджу кожен куточок! Правда, вранцi я встаю на превелику силу, i мама весь час бурчить, що в мене синцi пiд очима. – Лоло, – каже вона менi, – Лоло, ти знову пiвночi не спала i фантазувала? Загалом, ви вже здогадалися, що я зовсiм не Джекi Джонс. І чотириповерхового будинку я теж не маю. І менi не п’ятнадцять рокiв, а лише дев’ять. Дев’ять iз половиною, якщо вже бути точною. У такому вiцi зарано ставати знаменитою спiвачкою. Тому доведеться почекати, поки я трохи пiдросту. А iм’я Джекi Джонс для спiвачки – це супер! Навiть моя подружка з цим згодна, хоча iй подобаеться i мое справжне iм’я. А ось i воно – Лола Фелозо. Лолою мене назвала мама, а Фелозо – прiзвище мого татка. Воно таке дивне, тому що вiн iз Бразилii. Я називаю його «папай». Саме так бразильськi дiти називають своiх батькiв. Менi здаеться, звучить дуже ласкаво. Тато часто розмовляе зi мною бразильською. Вiн вважае, що менi потрiбно знати його рiдну мову. Але я думаю, вiн просто сам намагаеться ii не забути. Папай живе в Нiмеччинi вже дуже-дуже давно. Вiн i з мамою тут познайомився. Якщо чесно, вони познайомилися в потягу бiля туалету. Але це, здаеться, зовсiм iнша iсторiя. Моя ж iсторiя починаеться вiдразу пiсля великоднiх канiкул. О пiв на восьму ранку. Ми з мамою сидiли в iдальнi, i я так нервувала, що в мене знову свербiла голова. Тiльки цього разу не через овечок, а тому що сьогоднi був перший шкiльний день. Не найперший, зрозумiло, адже дев’ятилiтнiх першокласникiв не бувае. Минулого року я перейшла до третього класу. Але для мене це все-таки був перший день, бо менi доведеться пiти до новоi школи. Ми переiхали з маленького мiстечка до великого мiста. З оцього переiзду й починаеться моя розповiдь. Сподiваюся, тепер, коли я вiдрекомендувалася за всiма правилами, можна ii вже починати. Отож, мiсто, до якого ми переiхали, називаеться Гамбург, воно розташоване на Ельбi. Ельба – це така рiчка. Але, самi розумiете, ми переiхали до Гамбурга не через Ельбу, i не через бабусю з дiдусем та тiтку Лiзбет. І, ясна рiч, не через ресторан. Ми переiхали через татковi проблеми зi шкiрою. Нi, не подумайте, що мiй папай страждае на якусь жахливу хворобу! Справжнi проблеми зi шкiрою радше у мами, бо вона в неi надто свiтла. Якщо вона з’iсть багато полуницi, то на обличчi у неi вiдразу з’являються червонi плями, а якщо вона збираеться посидiти на сонечку, iй треба намаститися кремом, бо вона миттю стане червоною як рак. У папая шкiра кавового кольору, вiн може iсти полуницю хоч вiдрами й сидiти на сонцi, скiльки душа забажае. Проблема в iншому. У мiстечку, де ми дотепер жили, майже не було темношкiрих людей. Навiть у мене свiтла шкiра, свiтле волосся i свiтло-сiрi очi. Папай каже, що це через те, що маминi гени виявилися сильнiшими. Думаю, це означае, що я бiльше схожа на маму, нiж на нього. Я так до кiнця й не второпала, що за проблеми зi шкiрою у татка, але мама сказала, що серед нормальних людей таких проблем просто не бувае. Мабуть, у нашому мiстечку виявилося забагато ненормальних. Але те, що проблема була, це факт. Коли папай ставав у чергу до каси в супермаркетi, жiнки робили таку мiну, нiби з’iли лимон. Коли вiн забирав мене зi школи, всi починали шушукатись. Одного разу четверокласник навiть запитав, чи миеться мiй батько. Мусила дати йому стусана. Але вiд цього не легше. Якось на стiнi нашого будинку хтось написав: «Чорномазi, забирайтеся в джунглi!» – i папай сказав, що з нього досить. За два мiсяцi ми переiхали. Не в джунглi, звичайно, а до Гамбурга, як я вже говорила. Тут багато темношкiрих людей, i досi я ще не зустрiчала жодного, у кого були б через це проблеми. Настрiй у тата покращав, i менi це подобаеться. Наша нова квартира менi теж подобаеться. У нiй на три поверхи менше, нiж у будинку з автоматом, що торгуе жуйкою, з моiх фантазiй, але дiдусь, бабуся й тiтка Лiзбет живуть прямо над нами. Для такого великого мiста – це просто здорово, каже мама. Мамина лiкарня теж недалечко – лише двадцять хвилин автiвкою, а дiдусiв i татiв ресторан – за п’ять зупинок метро вiд нашого будинку. Але в середу, коли ця iсторiя тiльки починалася, ресторан ще не вiдкрився. Його ремонтували. А в мене попереду був перший шкiльний день. – Незабаром у тебе з’являться новi подружки, – казала мама дорогою до школи. Еге ж, подружок потрiбно було знайти якомога швидше. А надто найкращу. Якщо чесно, найкраща подружка менi потрiбна над усе на свiтi. Це набагато важливiше, нiж бути Джекi Джонс, спiвачкою чи власницею чотириповерхового будинку з автоматом, що продае жуйки. Який вiд усього цього пожиток, якщо у тебе немае друзiв? Але коли в середу вранцi за одну хвилину до восьмоi я стояла перед дверима мого нового класу, у мене ще не було жодноi подруги. Було тiльки дивне вiдчуття в животi. І щось менi пiдказувало: «Лоло, Лоло, знайти найкращу подругу буде ой як непросто!» 2. Чотири дiвчинки й одне вiльне мiсце Я знаю ще п’ятьох дiтей, яким довелося переiхати. Правда, я не знаю iх особисто, але я про них читала. У книжках. Менi здаеться, якщо ти прочитав про когось, ти його вже знаеш. Інодi навiть краще, нiж реальних людей. Так от, усi п’ятеро вважали, що переiзд – це справжне божевiлля. На новому мiсцi iм спочатку здавалося, що всi люди з’iхали з глузду. Ось, наприклад, Ханнi й Наннi (мама недавно подарувала книгу про них). Ханнi й Наннi – близнята, яким довелося переселитися до iнтернату. Спочатку вони навiть не думали шукати подруг, бо мали всiх навколо за ненормальних. Бабуся навiть посварилася з мамою, бо вважала, що книга про Ханнi й Наннi – цiлковита неправда. Але мама заявила, що Ханнi й Наннi нагадують iй дитинство, i так говорити не можна. Бабуся, правда, зосталася при своiй думцi. Тричi на тиждень бабуся працюе в книжковiй крамницi. Вона продае тiльки тi книги, якi подобаються iй самiй, i тому покупцi iнодi з нею сваряться. Якось бабуся мало не почубилася з одним покупцем: вiн хотiв купити для своiх маленьких донечок книжку з малюнками, яка ну ду-у-уже не подобалася бабусi. Правда-правда! Я це сама бачила, бо ми з тiткою Лiзбет того дня зайшли до бабусиноi крамницi. Покупець узяв книжку з малюнками «Вухань i його друзi», i коли хотiв за неi заплатити, бабуся вирвала книжку у нього з рук i сердито вигукнула: – Ну хiба можна давати такi книги дiтям! – Даруйте, – обурився покупець. – Якщо вам так не подобаеться ця книга, навiщо ж ви ii продаете у своiй крамницi? На це бабуся заявила, що у порядних людей мае бути вибiр, задля цього такi книги й тримають у крамницi, але директор не мае найменшого уявлення про гарнi книги, не кажучи вже про здоровий глузд. Тут покупцевi урвався терпець, i вiн сказав, що у бабусi в самоi немае здорового глузду анi на макове зернятко, й пiшов, грюкнувши дверима. Бабуся дуже засмутилася. Але менi здаеться, що покупець мав слушнiсть. Бабуся сама винна, адже вона поводилася дуже невиховано. Я потiм прочитала цього «Вуханя»: там у маленького рожевого зайчика такi смiшнi вуха. І в кiнцi книжки у нього з’являеться багато друзiв, точнiсiнько як у Ханнi й Наннi. І вони вже не вважали свiй новий дiм ненормальним. Я з самого початку знала, що з нашим будинком усе гаразд. Менi здавалося, що це найкращий будинок на свiтi, навiть без найкращоi подружки. Але коли тiеi середи я стояла перед дверима класу i прислухалася до вiдчуттiв у животi, у мене трохи пiдломлювались ноги, нiби вони були зробленi з вершкового масла й почали танути. У класi стояв неймовiрний галас. Бiльшiсть дiтей бiгали або сидiли перемовляючись за партами. Двое хлопчакiв бiля дошки кидалися мокрими ганчiрками. Шльоп! Пумс! Виходило забавно – один iз них завжди поцiляв другому у фiзiономiю. Я розглянулася, i менi здалося, що в класi майже самi хлопцi. Принаймнi я помiтила лише чотирьох дiвчаток. І всi вони сидiли за однiею довгою партою. В однiеi дiвчинки шкiра була ще темнiша, нiж у папая, а волосся заплетене в тисячу дрiбних косичок. У дiвчинки побiч неi руде волосся було зав’язане хвостиком. У третьоi, навпаки, було рiвне свiтле волосся, а в дiвчинки праворуч вiд неi – каштановi кучерi. Всi вони мали цiлком симпатичний вигляд. От тiльки п’ятого мiсця за iхньою партою не було. У мене знову засвербiла голова, i я побоялася пiдiйти до дiвчаток. Тим паче що руда з хвостиком нахилилася до дiвчинки з тисячею косичок i щось зашепотiла iй на вухо. Менi це здалося дуже невихованим. Щоправда, свiтловолоса дiвчинка усмiхнулась менi, i це було приемно. Я посмiхнулась у вiдповiдь, але з мiсця так i не зрушила. Та ось увiйшла вчителька. Вона поклала руку менi на плече i сказала: – Це Лола. Ми повиннi пiдшукати iй мiсце. Здаеться, оце попереду ще вiльне. Вона показала на парту, де вже сидiли двое хлопцiв. В одного дуже довге волосся, у iншого – короткий «iжачок». Але обидва були темношкiрими, як мiй папай i дiвчинка з тисячею косичок, i менi це сподобалося. Гарний знак. Я сiла на одне з вiльних мiсць, а поряд зi мною виявилося ще одне – порожне. Менi було якось нiяково, i хотiлось, аби з’явилася ще одна дiвчинка. І справдi, за пiвгодини пiсля початку уроку вона з’явилася. Я вiдразу пригадала дiдуся. Вiн завжди каже: «З бажаннями треба бути обережнiшим, а то не знаеш, що з ними робити, коли вони здiйснюються». Правда, ранiше я не розумiла, що вiн мае на увазi, але тепер розумiю. 3. Проблема з лiтерою «Ж» Ненавиджу рибу. Нi, не ту, що в акварiумi, в рiчцi чи в морi. Там рибки просто чудовi. Ненавиджу смак риби. І ii запах. Дiвчинка, що увiйшла до класу, сiла на вiльне мiсце поруч зi мною. І тхнула вона рибою. Вiд голови до нiг. Сама вона була маленька й миршавенька, i важко було повiрити, що така невелика дитина може отак тхнути. Але найжахливiше – це волосся. Воно було чорне i стирчало на всi боки. Саме вiд нього йшов найсильнiший запах. Та найгiрше було те, що сидiла вона скраю. І якщо я хотiла почути, що говорить учителька, менi доводилося повертати голову в ii бiк i вдихати запах риби. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=44901695&lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.