Остановiсь, мгновенье, ти прекрасно! (збiрник) Лесь Подерв’янський Лесь Подерв’янський – скандально вiдомий украiнський письменник i художник. Його епатажнi п’еси, що були спочатку записанi на аудiокасетах i CD-дисках, принесли йому велику популярнiсть. Тепер з його творами можна познайомитися на сторiнках цiеi збiрки. До неi увiйшли п'еси «Остановiсь, мгновенье, ти прекрасно!», «Хвороба Івасика», «Васiлiса Єгоровна i мужичкi», «Гамлет, або Феномен датського кацапiзму» та iнши твори, в яких розкриваеться оригiнальний талант автора. ХАРКІВ «ФОЛІО» 2013 Лесь Подерв'янський Остановiсь, мгновенье, ти прекрасно! Збiрник Остановiсь, мгновенье, типрекрасно!. ДІЙОВІ ОСОБИ Іван Опанасович Харченко, лiтературознавець. Гриць Якович Вареник, тоже лiтературознавець. Чорт, трансцендентна сила у виглядi рогатого упиздня в ватнiку, ватнiх штанах i кiрзових чоботях. Безсмертен. Хуна, особа жiночоi статi. Сало, iжа Івана Опанасовича i Гриця Яковича, заповнюе простiр мiж шкiрою та м’ясом свинi, на вигляд бiла, на смак жирна речовина. Портвейн, напiй, котрий Іван Опанасович i Гриць Якович п’ють вранцi, вдень, ввечерi, а також вночi. ДІЯ ПЕРША Кiмната в общазi, в котрiй живуть аспiранти: Іван Опанасович, Гриць Якович, i сало в кiмнатi двi кроватi, тумбочка i стiл. За столом сидить Іван Опанасович i iсть сало. На кроватi лежить Гриць Якович Вареник в станi алкогольного токсiкозу, загорнутий з головою в ковдру. Іван Опанасович. Шось випить хочеться, блядь, деж взять грошi? (До Гриця.) В тебе грошi е? Гриць. Єсть. Іван Опанасович. Дай менi три карбованцi, я тобi завтра утром вiддам. Гриць мовчить. Іван Опанасович. Чо мовчиш? Грошi е? Гриць. Єсть. Іван Опанасович. Дай менi три карбованцi, завтра утром вiддам. Гриць мовчить. Іван Опанасович. Чо мовчиш? Грошi е? Гриць. Єсть. Іван Опанасович. Дай менi три карбованцi, завтра утром вiддам. Чо мовчиш? Гриць. Та жалко… Деякий час обидва мовчать. Іван Опанасович. Блядь, придумав! Щас гумореску напиздячу. Іван Опанасович кладе сало, сiдае до машинки i пиздить ii по клавiшам Іван Опанасович. Такий гумор щас пиздану, шо вони всi повсцикаються. (До Гриця Яковича.) Ти «Перець» читав? Гриць Якович. Нi. Іван Опанасович. Очень даже напрасно, там такi хохми есть, всцятися можна! Там i мойо тоже есть… Продовжуе пиздить по клавiшам, потiм видира бумагу i комкае ii. Ну його к хуям, краще я оповiдання про колгосп напишу, блядь, в «Молоду гвардiю». (До Гриця.) Ти читав «Молоду гвардiю»? Гриць Якович. Нi. Іван Опанасович. Напрасно, там тоже харошие хохми есть… Іван Опанасович пиздячить по клавiшам. Гриць Якович. Я сьогоднi з Хуною условився, щас прийтi должна… Іван Опанасович продовжуе пиздити машинку по клавiшам, потiм iмпульсивно видира бумагу i зникае в сортирi. Входить Хуна. Хуна. Я не опаздала? З сортиру чути огидливе пердiння. Хуна (робить вигляд, нiби нiчого не почула). Ви тут сiдiте, а на дворе такая погода стоiт!.. З сортиру чути огидливе пердiння. Хуна (робить вигляд, нiби не чуе). Я прямо не знаю, что ета весна со мной делает!.. Гриць Якович тупо мовчить. З сортиру чути шарудiння. Трохи згодом з'являеться Іван Опанасович, застьобуючи штани. Вiн розпарений i страшний. Хуна. Ізвiнiте, можна i мне? Іван Опанасович. Хi! Мерсi… Хуна спокусливо посмiхаеться i зникае в сортирi. Іван Опанасович у роздумi чуха собi живiт. Іван Опанасович. Я в армii так наiбався, Гриша, iбать моi вiники!.. З сортиру чути страшний крик, Хуназ перекошеним ротом вибiгае з сортиру, збивае з нiг Чорта, який щойно зайшов у дверi, i вихром зникае в нетрях общежитiя. Іван Опанасович. Блядь, шо вона злякалась? Гiмна не бачила? Чорт загляда до сортиру, мрiйливо крутить хвостом i клаца язиком. Чорт. Ну ти i среш, Ваня… Іван Опанасович. А хулi тут такого? Ну, посрав… Чорт. Ну, розказуй, як живеш, як жiнка?… Іван Опанасович. Та пiшла вона на хуй! Чорт (спiвчутливо). Шо такое, Ваня? Іван Опанасович. Та вже мiсяць менструацii не було, мабуть, забеременiла… Чорт. Так радуваться ж нада, Ваня! Іван Опанасович. А хулi радуваться? Я ii три года iбав, як врага народа, i вона не беременiла. Я не люблю ото на простиню спускати, чи на живiт… Чорт. Шо такое, Ваня? Іван Опанасович. В неi матка не держить, забеременiла, сука, коли я сам в Киевi, а вона в Лохвицi. Обидва мовчать. Чорт у роздумi крутить хвостом. Іван Опанасович. Та я не за то, менi iнтересно, хто ii виiбав, вона жтричi за мене ширша, ще й окуляри носить. Інтелегентка, блядь. В Лохвицях – заврайоно. Зловiсна мовчанка. Чорт (спокусливо). На блядки пiдем сьогоднi? Іван Опанасович. Та шо я, пацан? Я в армii так наiбався, шо противно згадувать. Я, вобще, ото iбаться не понiмаю. Ну шо тут такого? Штрикаеш, штрикаеш, а спроси – на хуя? Я б краще вина б ото випив… Чорт (нiскiки не здивувавшись). Давай стакани! Чорт виймае з ватнiка кiлька пляшок портвейна. Гриць Якович, який до того лежав смирно, як небiжчик, починае нервово перекидатися на простирадлi, бо гадае, шо про нього забули. Чорт розливае, Іван Опанасович рiже сало. Гриць Якович (нервово). Мiне сюда дайте! Іван Опанасович дае Грицю стакан, вiн п'е його, лежачи пiд ковдрою. Руки його при цьому трусяться. Чорт. А шо ж ти, Ваню, далi робитимеш? Іван Опанасович. А шо? Щас дiсертацiю напиздячу i в Броварах дом куплю за 20 тисяч. Я ото квартiри тi блядськi не понiмаю, ну шо тут та кого? Ото меблю купують, позвуть у гостi i сидять, i цiлий день пиздять. А жiнка пизду собi чуха… Гриць Якович. А шо ж робить? Іван Опанасович. Я люблю, шоб у мене хазяйство було: кабан, та то, та сьо. Вона, курва, звикла там у районо пиздiть, а кабана годувать нада! Чорт (продовжуе спокушать). Вань, а може, ну його кхуям ту дiсертацiю! Давай к блядям поiдемо на дiскотеку, шас харошi блядi там есть. Я хату сняв на Барщаговцi, можна хоч тиждень не вилазити. Іван Опанасович. Хе, то не можна! Начальник буде пиздiть. Чорт. А ми йому скла товченого насипемо у бутерброди. У нього жiнка ревнива, то подумають на неi. Іван Опанасович. Ха, та воно можна, але ж у цих блядей, я думаю, i трiпер е… Чорт. Ну то давай пiдемо, Ваня, в кафе «Ластiвка», приiбемося до армян i пизди дамо! Іван Опанасович. Та воно можна, але ж там мiлiцiя, я думаю… Чорт. А ми i мiлiцii пизди дамо, а потiм похуярим у «Дубки» i все там нахуй рознесем! Іван Опанасович. Е, «Дубки», то далеко йти нада!.. Чорт. А ми на таксi… Іван Опанасович. Нi, то дурне дiло! Я краще сала поiм… Іван Опанасович жере сало i запивае портвейном. Чорт (з слiзьми в голосi). Ваня, ти хоч плану покури!.. (З надiею лiзе до кишенi.) Ось тут у мене е гарний, диви, як пахне, а-а-а!.. (Сатана з насолодою нюха план i крутить хвостом.) Давай накуримося i пiдем хуйню якусь зробим! Іван Опанасович. Та iбав я його курить, вiд нього хуй не стоiть!.. Чорт (плаче). А навiщо тобi, шоб стояв?! Іван Опанасович. Хм, як це навiщо, заiбав… Гриць Якович. Блядь, деж та Хуна подiлась? Казала вчора, шо буде зi мною жить, а сама втекла… Іван Опанасович. Та бiс iх зрозумiе, тих хун, он краще – вино стоiть, пий… Всi випивають. Чорт. Ваня, а може, вона щас прийде, та ми Швецiю зробимо? Іван Опанасович. Яку це Швецiю? Чорт (спокусливо). Ну, це коли один вафлями годуе, а другий в сраку iбе. Інтересно! Іван Опанасович. А ти шо робить будеш? Чорт. А я так, подивлюсь… Іван Опанасович. Не, не можна. Вона комусь розкаже, нам тодi всiм пiздец. Скажуть: «Іван опанасович Харченко, замiсть дiсертацiю про Шевченка писать, зробив в общежитii гнездо разврата». Чорт. Не скаже. Ми ii вафлями нагодуемо, а потiм голову вiдрiжем i закинем до студентiв. То всi подумають, шо то негри… Іван Опанасович. Я на тих негрiв дивитися не можу – чорнi, а наглi! Іде в автобусi i читае якусь книжку не по-нашему, хуй просциш, тiки оченятами зир-зир. А тьолок вони наших iбуть, тi дури пащеки пораззявляють i iдуть з ними в Африку чи якусь Гвiану йобану. А негру шо, поiбав, надоiло, потiм iзТв, i всi дiла. Вони своiх так не люблять iсти, як наших. Наша баба потiе меньше… Гриць Якович. Все одно пизда ставридою бздить. Всi трое замислено мовчать, переварюючи iнформацiю Гриця Яковича. Чорт. Ваня, а пам'ятаеш, коли ти старий був, як ти в мене просився, молодiсть хотiв, аж душу заклав… Іван Опанасович. Не помню. Чорт. А казав: «Чортику, любий, зроби молодшим, дай трохи грошей, та кабанчика, та то, та сьо, я тобi вiк служить буду i всiх, геть-чисто, позакладаю». Асам – слина тече з рота, зубiв нема, та у вухах вати пiвкiла стирчить. Іван Опанасович. Нiхуя такого не помню, не було цiеi хуйнi. Чорт. Ну як же, Ваня, не було, када iменно шо було! Казав, я як молодий буду, то не буду бiльше всякоi хуйнi робить, у полiцаi вступати, сало iсти i таке iнше, а буду iзучать «Трi стадii духа», шоб потом кричать: «Остановiсь, мгновенiе, ти прекрасно!». Не ти, скажеш, а? Хто казав: «Буду Нiцше читати, а потiм превозмогать в собi поца, i iбати по ночах дику вовчицю, i в Гонконзi дурний план курити». Шо, не ти? А хто казав: «Покину це село хуйове, а буду ананаси i бургундське пиздячить iз манекенщицями в Парижi i через iх пойму марнiсть зусиль». Шо, не ти? Іван Опанасович. Шоб ти з'iв, та й не пиздiв! ГрицьЯкович (шуткуе). Я тарiлку супу, а ти кiнську залупу. Га-га-га! (Регоче.) Чорт. І я тоже дурень. Сижу тут з вами, пиздюками, сало iм… (Чорт наливае шмурдяку, вiдрiзае сала. Передражнюе когось.) Остановiсь, мгновенiе, ти прекрасно! (Потiм випивае шмурдяк, закусюе салом i кривиться). Гриць Якович (спiвчутливо пиздить чорта по спинi). Шо, не пошло? Чорт. Да пiшов ти на хуй, «не пашло»… Муму йобане!.. Гриць Якович (шуткуе). А я i так на йому сиджу, тiки ноги звисають. Га-га-га-га! Чорт (розлючено плюе на пiдлогу). Тiки i навчився, шо ото срати, як бегемот, он навiть хуни тiкають!.. Іван Опанасович. Я iм не винуватий, шо вони дурнi. Чорт. Ну а якщо всi повтiкають? Іван Опанасович. Хай тiкають, вони менi не нужнi. Чорт. Ну i сиди тут з своiм салом, кабан йобаний! Іван Опанасович. От ти в нас дуже iнтелегентний, шо не слово, то матюки. Чорт iде до дверей. Раптом дверi вiдчиняються, i в них входить Хуна. Хуна. Ви тут сiдiте, а на дворе такая пагода стоiт! Я от нарошно вийшла, трохи погуляла… Так што ета весна со мною делает! А ви чого тут сiдiте? Гриць Якович (шуткуе). Тебе чекаем, Швецiю робить. Хуна. А шо ето такое? Починае тихо грати «АББА». Всi, в тому числi i Чорт, мовчать. Хуна (наiвно). Нет, ну честно, ребята? Іван Опанасович (спльовуе). Це коли один вафлями годуе, а другий в сраку iбе. Інтересно! На от сало, iж… Хуна, Гриць Якович, Іван Опанасович жеруть сало. Чорт заглядае в сортир, спускае воду i зникае. Спущене гамно, веселi звуки «АББИ» i чавкання трьох створiнь зливаються в едину симхвонiю. Завiса Данко Феерiя ДІЙОВІ ОСОБИ Данко. Натовп. ДІЯ ПЕРША Лiс. Входить натовп. Натовп дико i страшно реве. Де-по-де можна iнодi почути обривки розлючених фраз типу: «Хлопцi, хорош ноги бить. Начальство очки гребе, а ми пизди лопатою вигрiбаемо» та таке iнше. Входить Данко i стрiля з пiстолета в повiтря. Данко. Мовчать! Всi мовчать так, шо стае нiяково. Данко. Не розмишлять! Чмо японське… Іттiть! Голоси. Та куди ж iттiть? Данко. Іттiть, контра! Хто не хоче – уб'ю, нахуй! Данко виривае з грудей серце, яке свiтиться карасiновим свiтом, i вимахуе ним, як лiхтарем. Голос з натовпу. Нiхуя собi! Данко (кричить). Ура! Вперед, чмо японське! Всi бiжать за Данком в напрямi, протилежному тому, куди йшли. ДІЯ ДРУГА Болото. Входить натовп з Данком. Данко. Іттiть! Голос з натовпу. Ги, та вже, мабуть, прийшли! Данко. Контра! От не пиздiть, а iттiть! Голос з натовпу. Я iбав таку жiзнь!.. Данко. Шо поставали, пизда ваша мати?! Запопадливий голос з натовпу. Данко, серце згасае!.. Справдi серце в руцi у Данко починае гаснути. Данко кидае його з розмаху об кочку i затоптуе ногами. Потiм виривае у себе печiнку. Печiнка вiдразу ж починае горiти синiм вогнем. Данко (несамовито реве). Іттiть! Данко i натовп зникають у напрямi, протилежному тому, куди йшли. ДІЯ ТРЕТЯ Пустиня. Входить натовп з Данком. Данко (шуткуе). Ге-ге! Нiхуйова пагодка!.. Натовп мовчить. Данко. Що мовчите, га? Де Ізергiль, стара блядь? Голос з натовпу. Вчора здохла. Данко (невпевнено). Іттiть. Голос з натовпу. А не пiшов би ти сам на хуй?! Запопадливий голос з натовпу. Данко, печiнка згасае!.. Данко кида об пiдлогу смердючу згорiвшу печiнку. Запопадливий голос. Данко, нирки рви, вони горiтимуть!.. Данко вирива нирки. Вони горять, але не так яскраво, як хотiлося б. Тодi Данко i iх кида об пiсок. Данко. Що, падлюки, тепер довольнi? Натовп мовчить. Данко. Тепер вам всiм пiздец! Помирае. Голос з натовпу. Нiхуя не пiздец, ми тут з пустинi сад зробимо! Голоси. А вiрно, хлопцi, а дiло каже! Голоси. Ура! Вперед, чмо японське! Всi. Ура!!! Натовп зникае в напрямку, протилежному тому, куди йшов. Завiса Хвороба Івасика ДІЙОВІ ОСОБИ Івасик, хлопчик. Лiкар, мужчина. Сибiрська Язва, бацила. Гангрена, бацила. Ганарея, бацила. Випаденiе Матки, бацила. Смерть, скелет. ДІЯ ПЕРША Печера з сталактитами. В нiй сидять Сибiрська Язва i Гангрена i грають в карти. Вони неохайнi i неприемнi. Гангрена – синя, Сибiрська Язва в тупих сибiрських валянках. Язва. Що у нас козир? Гангрена. Жир. Язва. Шостака. Гангрена б'е. Язва. Сiмака. Гангрена б'е. Язва. Вiсьмака. Гангрена б'е. Входить Ганарея. На нiй одягнуто брючного костюма, взагалi, вона така ж неприемна, як Язва i Гангрена. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (http://www.litres.ru/les-poderv-yanskiy/ostanovis-mgnoven-ti-prekrasno-zb-rnik/?lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.